Справа №  2-1363/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року Ленінський районний суд  м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді   Баруліної Т.Є.

при секретарі           Вєтлугіної Г.С.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором  позики,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом де зазначила, що 04.12.2009 р. він  з відповідачем уклав договір позики та останній отримав 3 500 дол. США зі строком повернення 01 лютого 2010 року.

У визначений термін відповідач кошти не повернув, що змусило позивача звернутися із позовом до суду.

Просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 3 500 дол. США, що за офіційним курсом НБУ, на час пред’явлення позову до суду, становить 27 764,45 грн., з урахуванням відсотків за користування грошовими коштами, суми інфляційних витрат, 3% річних від простроченої суми, відповідно до наданого розрахунку та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позовні вимоги підтримує, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу не виконані до теперішнього часу.

Відповідач у судовому засідання позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухав пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2010 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 3 500 дол. США, із зобов’язанням повернути ці кошти в строк до 01лютого 2010 року, про що було надано останньому розписку. До теперішнього часу відповідачем борг не повернутий.

Згідно ст.ст. 525, 526  ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до п.14 ППВСУ від 18.12.2009, № 14 у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суд повинен навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Предметом позики від 04.12.2009 року є грошові кошти в іноземній валюті – 3500 доларів США.

Відповідно до офіційного сайту НБУ офіційний курс гривні до іноземних валют на 24.03.2011 р., тобто на день винесення рішення, становить 100 дол. США – 795,070 грн.

Сума боргу, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 27 827,45 грн., що еквівалентно 3 500 дол. США (3 500 х 7,9507). Затримка виконання зобов'язання становить 417 днів.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

У ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3-х відсотків річних за весь час прострочення.

Отже сума річних від простроченої суми буде дорівнювати 119,96 доларів США (3 500 х 3%  : 365 днів  х 417 днів). Таким чином у переведенні в національну валюту це буде становити 953,77 грн.  (119,96  х 7,9507 грн.)

Інфляції – це покажчик характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті – гривні, норма ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначено договором у гривні.

Враховуючи, що позика у американських доларах, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних коштів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.ст.. 1, 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони не перебувають в будь-яких трудових стосунках, розписка є договором позики та укладена між двома фізичними особами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування коштами задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 27 827,45 грн., що еквівалентно 3 500 дол. США, відповідно до курсу НБУ станом на 24.03.2011 р. та 3 % річних за час прострочення, що становить 953,77 грн., а всього 28 781,22 грн.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача повинні бути стягнуті судові витрати, які поніс позивач при зверненні із позовом  до суду, а саме судовий збір в розмірі 287,81 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.41, 99 Конституції України, суд -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 28 781,22 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 22 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір в розмірі 287,81 (двісті вісімдесят сім гривень 81 коп.) та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять гривень).  

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                          Баруліна Т. Є.