Справа  1-22 / 2011 рік

 В  И  Р  О  К

І м е н е м  У к р а ї н и

06 квітня 2011 року                                                              смт.Краснопілля

Краснопільський  районний суд Сумської області у складі :

Головуючого                              -                    Басової В.І.

з участю секретаря                    -                    Авраменко О.Є.

прокурорів                              -                    Явтушенко Ю.О., Бречка В.Д.

законного представника н/л потерпілої-          Головко І.П.

захисника                              -                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Краснопілля  кримінальну справу по обвинуваченню                               ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки та мешканки: АДРЕСА_1 українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, неодруженої, працюючої продавцем в ПП «Пиленко», не військовозобов’язаної, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

24 грудня 2010 року близько 22 години 45 хвилин підсудна ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні кафе-бару «Каприз»в смт.Краснопілля по вул.Вокзальній, 26, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, з сумочки на лавці біля столику, належної ОСОБА_3, таємно викрала речі останньої: мобільний телефон  «SAMSUNG»моделі GT-S 3650  Corby,  з картою пам’яті «Lexar»mikroSD ємністю 1 Гб, сім-карткою мобільного оператора UMС та чохлом для мобільного телефону з лакового шкірозамінника чорного кольору на блискавці; цифровий фотоапарат «PRAKTIKA», модель DCZ 4.4, 4.0 Mega Piksel з картою пам’яті «Kingston»SD ємністю 512 Мб, двома батарейками «пальчики»для фотоапарату «Praktika»DCZ 4.4  «HYUNDAI»LR6 AA, 1.5V та чохлом для фотоапарата із тканини чорного кольору на «липучці», всього на  суму 952 гривні 12 копійок, якими розпорядилась на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальні збитки на  вказану суму.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 визнала свою вину у вчиненні злочину, підтвердила обставини його скоєння та показала, що дійсно 24 грудня 2010 року  десь з 18-00 години, перебуваючи в барі «Каприз»в смт.Краснопілля по вул.Вокзальній, 26, з подружками спілкувались та вживали спиртне. Близько 22-00 години за столик до них підсіла ОСОБА_3, яка в ході відпочинку користувалась своїми мобільним телефоном і фотоапаратом. Дівчата періодично виходили з- за столику потанцювати чи у інших справах, залишаючи на лавці біля столу свої речі в тому числі  і сумочки. Скориставшись нагодою, тобто відсутністю спостереження з боку інших осіб, десь за чверть до 23-00 години вона розстібнула блискавку сумочки ОСОБА_3 і діставши звідти мобільний телефон і фотоапарат в чохлах, поклала їх собі в сумочку, а через деякий час, хвилин 10-15 разом з однією із подружок покинула приміщення бару та пішла в напрямку свого дому. Метрів через 100-200 дістала з мобільного телефону сім-картку та викинула її. На початку лютого намагалась продати вказані речі на ринку в м.Суми, де і була затримана працівниками міліції. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати та врахувати іі каяття, молодий вік, що майно повернуто власниці.

Заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу визнала частково, а саме не заперечувала, що її  протиправною поведінкою завдана моральна шкода, але заявлений позивачкою розмір такого відшкодування є завеликим, особливо з урахуванням її матеріального становища, а також незначного проміжку часу, на протязі якого позивачка не мала можливості користуватись цими речами, вважала можливим сплатити 600 гривень на відшкодування моральної шкоди. Щодо витрат на правову допомогу, то захисник підсудної звернула увагу суду щодо недоведеності розміру таких витрат, оскільки цивільним позивачем не надано належних доказів на підтвердження цієї суми, а саме договору та акту приймання-передачі виконаних робіт, які б могли дати змогу визначитись, що правова допомога була надана саме в цій кримінальній справі. До того ж ця правова допомога не є матеріальною шкодою, оскільки за своєю правовою природою є судовими витратами, за відшкодуванням яких слід звертатись в порядку цивільного судочинства.

Крім повного визнання вини самою підсудною, винність її у скоєнні злочину також підтверджується доказами, дослідженими судом.

Неповнолітня потерпіла суду показала, що раніше з підсудною знайома не була. 24 грудня 2010 року ввечері завітала до бару «Каприз»в смт.Краснопілля по вул.Вокзальній, 26, де побачила свою знайому, що відпочивала разом з ішими дівчатами та підсудною, підсіла за їх столик, спілкувались, відпочивали, танцювали. Коли виходили танцювати сумочки залишали на лавці біля столу. Вона мала з собою телефон «SAMSUNG», який на день народження подарувала мати та цифровий фотоапарат «Praktika», якими користувалась під час відпочинку. Близько 23-00 години, підійшла до столику, щоб поглянути чи не телефонували батьки та виявила відсутність телефону, який знаходився в сумочці. З чужого телефону набрала свій номер, але він вже був вимкнений. Через хвилювання відсутності фотоапарату не побачила, а згодом  виявила і його відсутність. Відразу зателефонувала до батьків, які сказали звернутись до міліції. Викраденням майна їй завдано значних моральних переживань, які оцінює в 3000 гривень, оскільки тривалий проміжок часу не мала змоги ними користуватись. З телефону підсудною була видалена значна кількість інформації, яку на даний час вже неможливо поновити: контакти друзів, знайомих, фотографії, переписка. В фотоапараті також була велика кількість сімейних фото, при цьому за декілька років, які були пам’яттю, а на даний час їх немає, що принесло величезні переживання. І хоча речі було повернуто в придатному для роботи стані через півтора- два місяці після викрадення, це не зменшує тих хвилювань, які були пов’язані з їх зникненням, оскільки це відбулось напередодні новорічних свят та дня народження, і було пов’язано з неможливістю привітати та прийняти привітання від друзів, знайомих та родичів, а також зафіксувати на фото приємні моменти життя. Тому не вибачає ОСОБА_2 і вважає, що підсудна заслуговує на суворе покарання.

Законний  представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4  показала, що про обставини події їй відомо зі слів доньки, котра 24 грудня 2010 року  фактично в нічний час телефонувала з чужого номеру та дуже схвильована повідомила, що у неї украли телефон.   Звернула увагу, що донька дуже хвилювалась через відсутність телефону та фотоапарату, не хотіла їсти і пити, декілька днів пропустила навчання  в інституті. І вона, її мати, також дуже хвилювалась за неї. Вважає, що підсудна могла б хоча б вибачитись за свої дії, але навіть цього не зробила. Зазначила, що для складання позовної заяви в інтересах доньки про стягнення моральної шкоди, зверталась за юридичною допомогою, вартість якої 500 гривень також просила стягнути з ОСОБА_2

Свідок  ОСОБА_5 дав свідчення аналогічні показам ОСОБА_4, зазначивши, що ОСОБА_3 дійсно  пережила сильний стрес через викрадення її  речей, і вся родина також переживала.

Місце та обставини скоєння злочину підсудною підтверджуються протоколом огляду місця події (а.с.11-13), протоколом відтворення обстановки і обставин події (а.с.72-78) під час яких підсудна детально показала яким чином заволоділа фотоапаратом та мобільним телефоном, показами свідка ОСОБА_6, оголошеними в судовому засіданні (а.с.48-50, 141) також підтверджуються обставини справи, вартість викраденого підтверджується висновком  судово-товарознавчої експертизи №323 від 16 лютого 2011 року, згідно якої загальна залишкова вартість викраденого майна, з урахуванням зносу  виробів, станом на грудень 2010 року могла становити 942 гривень 12 копійок  (а.с.32-35), довідкою ФОП ОСОБА_7 підтверджується вартість сім-картки  оператора мобільного зв’язку UMС - 10 гривень (а.с.137), згідно розписки ОСОБА_8 викрадене майно передане їй на зберігання (а.с.45) .

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх сукупно, суд вважає, що вина підсудної у скоєному в судовому засіданні доведена повністю.  Дії підсудної ОСОБА_2 суд кваліфікує  за ч.1 ст.185 КК України, оскільки вона скоїла таємне викрадення чужого майна - крадіжку.

Призначаючи підсудній вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Так, підсудна скоїла злочин середньої тяжкості, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.с.82-83), має молодий вік, викрадене майно повернуто у повному обсязі.

Обставиною, що обтяжує  покарання підсудної суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, що пом’якшують покарання є визнання вини та щире каяття підсудної,  активне сприяння розкриттю злочину і встановленню істини в справі як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді.

Враховуючи обставини справи, дані про особу підсудної ОСОБА_2, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, матеріальний стан, суд приходить до висновку, що її виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства та призначає покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.185 КК України. Таке покарання буде  необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується позову про відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, враховує доведеність вини та часткове визнання підсудною цих позовних вимог, також, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потреб особи, право якої порушено, і не повинен призводити до її збагачення  і вважає, що він підлягає частковому задоволенню в сумі 800 (вісімсот) гривень, що відповідатиме тим хвилюванням та стресовій ситуації, які потерпіла отримала після викрадення телефону та фотоапарату.

За позовними вимогами ОСОБА_3 про  стягнення коштів на відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. суд вважає необхідним зазначити, що ст.28 КПК України питання стягнення таких коштів не передбачено, їх не можна віднести до судових витрат, відповідно до переліку ст.91 КПК України, а також як спричинену матеріальну шкоду і щоб це було підставою для її відшкодування. Однак це питання може бути вирішено в порядку цивільного судочинства при наданні суду відповідних доказів.

Питання речових доказів  та судових витрат по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. ст.81, 93 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України  та  призначити їй покарання у виді штрафу на користь держави в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  800 (вісімсот) гривень 00 копійок моральної шкоди.  

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі  168 грн. 84 коп. за проведення судово- товарознавчої  експертизи  (а.с.32)  на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892, свідоцтво  платника податку 25756800, ІПН 255748918191, розрахунковий рахунок 31256272210011, МФО 837013, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області,  код класифікації доходів бюджету 25010100

Речові докази по справі: мобільний телефон  «SAMSUNG»моделі GT-S 3650  Corby,  з картою пам’яті «Lexar»mikroSD ємністю 1 Гб, сім-карткою мобільного оператора UMС та чохлом для мобільного телефону з лакового шкірозамінника чорного кольору на блискавці; цифровий фотоапарат «PRAKTIKA», модель DCZ 4.4, 4.0 Mega Piksel з картою пам’яті «Kingston»SD ємністю 512 Мб, двома батарейками «пальчики»для фотоапарату «Praktika»DCZ 4.4  «HYUNDAI»LR6 AA, 1.5V та чохлом для фотоапарата із тканини чорного кольору на «липучці»передані  на зберігання законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 (а.с.28, 45)- передати у розпорядження власника.

Вирок може бути оскаржений  до  апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд  на протязі 15 діб з моменту  його проголошення.

Суддя                                                                                                    В.І. Басова