Справа № 2а-787/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011 р.                                                                                                    м. Запоріжжя

 Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицька В. М.  розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  про визнання протиправною бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги особі, яка має статус дитини війни , -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. ОСОБА_1   звернувся  до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги особі, яка має статус дитини війни, в якому просить визнати бездіяльність відповідача незаконною , зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.01.2006 р. по теперішній час у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-IV,  зобов'язати відповідача сплатити на його  користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з врахуванням підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 01.01.2006 р. по теперішній час, та зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати пенсію відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-IV .

Ухвалою суду від 04.02.2011 р. відкрито  скорочене  провадження по справі, якою відмовлено позивачу у поновленні строку звернення до адміністративного суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та стягнення державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006  р. по 31.07.2010  р. залишені без розгляду, у звязку із пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що дії управління ПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не відповідають чинному законодавству України, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.               

  Розглянувши матеріали справи, з ’ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,   суд вважає, що позов підлягає   задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1  та  є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р.  № 2195-ІV та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст.  8 КАС України  суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються    найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави.  

Відповідно до ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.     

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.       

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.     

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.   

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.   

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних  та інших джерел,   передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.   

 Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на  накопичувальних пенсійних  рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.   Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.   

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.   

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. –покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем   його    проживання.   

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено саме на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача, таких доказів відповідачем не надано.  

Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком за період починаючи з 01.08.2010 р. та в подальшому, суд виходить з того, що у даному випадку, предметом судової діяльності є відносини, що пов’язані з соціальним захистом осіб зі статусом «дитина війни», які на час  розгляду справи ще не завершилися.

Позивач будучи переконаним у протиправності дій відповідача, що вже вчиненні ним під час здійснення повноважень по виплаті підвищення до пенсії, які відповідач за законом зобов’язаний вчинити у межах цих же правовідносин, відповідно з метою захисту своїх прав від вказаних неправомірних дій відповідача та не допущення їх продовження просить зобов’язати відповідача виплачувати йому підвищення з часу постановлення рішення у справі відповідно до вимог закону.

Як встановлено судом, відповідач у цій справі продовжує до теперішнього часу виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому ніж це визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та наполягає на правомірності своїх дій з підстав недофінансування вказаних виплат з державного бюджету і на прийняття урядом відповідних постанов, згідно яких і виплачується позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни».

На час розгляду справи позивач не позбавлений статуту «дитина війни», тобто не змінилися обставини з урахуванням яких позивачу призначене, нараховується та виплачується підвищення до пенсії, а на законодавчому рівні не вносилося змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії.

Отже, наведене свідчить, що на спірні у цій справі правовідносини, не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд при вищенаведених обставинах, не має підстав для визначення кінцевої дати виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки  відповідач у цій справі, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний діяти на підставі закону і при внесенні на законодавчому рівні змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»або при зміні обставин, що зумовили виплату вказаного підвищення позивачу, має право та зобов’язаний перерахувати розмір підвищення до пенсії, і зобов’язання його судом до вчинення таких дій є зайвим.

При цьому, суд бере до уваги, що у період 2010 року та 2011 року визначений статтею 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір підвищення до пенсії дітей війни не змінювався, отже, нарахування та виплата позивачу щомісячного підвищення до пенсії, повинно було здійснюватися відповідачем згідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленого законом на час виплати.

Відповідно до ст.  52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –695 гривень, з 1 квітня –706 гривень, з 1 липня –709 гривень, з 1 жовтня 2010 року –723 гривні. Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року № 2857-VI на 2011 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –750 гривень.

Враховуючи вищевикладене,  суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягають задоволенню (з застосуванням наслідків пропущення строків звернення до суду) починаючи з   01.08.2010  р.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни»підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки  така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Виходячи із змісту статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у якій йдеться саме про «мінімальний розмір пенсії за віком», який встановлюється лише за  правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відсутність іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з огляду на частину третю цієї статті. Наявність вказаної норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не можу бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.1 п. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншої стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  щодо нездійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1   підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р.  № 2195-IV починаючи  з  01.08.2010 р.  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1   підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р.  № 2195-IV та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи  з  01.08.2010 р.  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі                3, 40 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання  в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

     Суддя:                                                                                                      В.М. Світлицька