ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.07.06 р. Справа № 36/188
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючогосудді:БудкоН.В.
при секретарі: Луценко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця" м.Донецьк
до відповіда: Відкритого акціонерного товариства .„Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" М.Маріуполь
про: стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 12 351,60грн.
За участю:
представників сторін:
від позивача: Ігнатова Н.О, - юрисконсульт;
від відповідача: Маслак В.І. - нач. відділу, Сукач Т.В. -
юрисконсульт;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця" м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" М.Маріуполь, про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 12 351,60грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накопичувальні картки, претензію №9, відповідь на претензію від 08.08.2005р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки у спірний період між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин з приводу оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, тобто позивач не мав жодних зобов'язань перед відповідачем з приводу оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, так само як і не було юридичного факту, в силу якого виникало б зобов'язання у відповідача перед позивачем. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача судом встановлено, що 25.03.2004р. сторони уклали договір №84/2462 про організацію перевезення вантажів, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів.
Згідно п.2.1.3 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 09.03.2005р. до договору) відповідач зобов'язався вносити платежі за перевезення вантажів та додаткові послуги (на підставі перевізних документів а також підписаних відповідачем без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) шляхом перерахування грошових сум відповідно до обсягів перевезень та діючим тарифам на рахунок Залізниці.
У подальшому сторони укладали додаткові угоди №1 , №3, №4, №5, №6, №7, №9, якими визначили послуги, які надаються Залізницею за вільними тарифами згідно „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України".
Додатковою угодою №8 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2005р.
Додатковою угодою №10, підписаною з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.03.2006р., сторони змінили п.4.3 договору та продовжили строк його дії-до 31.12.2006р.
У червні 2005р. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача надходили імпортні вантажі за дорожніми відомостями, ксерокопії яких, завірені належним чином знаходяться в матеріалах справи.
Наказом Державної митної служби України від 12 квітня 2000 року N 206 був затверджений Порядок заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України.
У зв'язку з цим Укрзалізниця телеграфним розпорядженням №ЦЗМ-10/342 від 17.02.2004р. визначила порядок оформлення внутрішніх транзитних документів.
Додатково до розпорядження №ЦЗМ-10/342 від 17.02.2004р. Державна адміністрація залізничного транспорту України телеграмою №ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р. також визначила порядок оформлення внутрішніх транзитних документів та встановила, що при оформленні партії вантажу оплата справляється за оформлення одного внутрішнього транзитного документу у розмірі 84,6грн. незалежно від кількості вагонів, зазначених в ньому.
Телеграфним розпорядженням №ЦЗЕ-11/1657 від 30.04.2004р. Укрзалізниця додатково до розпоряджень ЦЗМ-1О/342 від 17.02.2004р., ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р. внесла зміни в порядок оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій.
У відповідності з Порядком заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 12 квітня 2000 року N 206, та розпорядженнями Укрзалізниці та Державної адміністрації залізничного транспорту України, митними брокерами залізниці на прикордонних передавальних станціях оформлялися внутрішні транзитні документи та їх електронні копії.
Згідно телеграфної вказівки №0003 57/ЦМ від 17.02.2004р., №ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р., №ЦЗЕ-11/1657 від 30.04.2004р., за встановленою калькуляцією позивачем був нарахований збір за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 12351,60грн., та складені накопичувальні картки №0106847, 0106848, 0206852, 0406865, 04068670 1006919, 1006921 1106922, 1106924, 1306928, 0906904, 0906906, 1506242, 1306932 1406234, 1406235, 1406240, 1506252, 1506251, 1506253, 1806964-1806966, 1806969, 2006973, 2206980-2206982, 2306985, 2306986 2506991, 25061003, 25061004, 26061005, 26061007, 27061009 27061011,29061022,29061024,30061026, 30061032.
Вказані накопичувальні картки з боку відповідача були підписані з запереченням „Відхиляється до нормативних: підтверджень ставки 84,6грн."
Оскільки відповідач не сплатив позивачу збір за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, залізниця 27.07.2005р. направила претензію №9 про оплату вартості оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії.
Вказану претензію відповідач листом від 08.08.2005р. не визнав, оскільки між ним та Донецькою залізницею не укладений договір доручення, передбачений ст. 177 Митного кодексу України.
Відповідь на претензію позивачем була отримана 10.08.2005р. вх.№2644.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Відповідно до положень статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого в регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Так, стаття 174 Господарського кодексу України визначає підстави виникнення господарських зобов'язань.
Даною нормою закону передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Норми статті 14 Цивільного кодексу України визначають вимоги щодо виконання цивільних обов'язків. Згідно вимог закону учасники цивільних правовідносин виконують свої цивільні обов'язки у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно з цим, якщо вчинення тих чи інших дій не є обов'язковим для особи згідно договору або акту цивільного законодавства, то особа не може бути примушена до їх вчинення.
Для посилення контролю за переміщенням вантажів між митницями Державна митна служба України наказом №206 від 12.04.2000р. затвердила Порядок заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України. При цьому, обов'язок заповнення внутрішніх транзитних документів покладений на декларантів.
Згідно ст. 87 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє визначаються договором доручення (стаття 177 Митного кодекс} України). Такий договір сторонами укладений не був.
Стаття 208 Цивільного кодексу України вимагає вчинення: виключно у письмовій формі правочинів, сторонами в яких є юридичні особи, незалежно від їх форм власності чи організаційно правової форми.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, щ оформлюючи внутрішній транзитний документ та його електрони копію, позивач фактично надавав відповідачу додаткові послуги.
На підставі ст. 916 Цивільного кодексу України робота І послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Така саме норма закріплена і в статті 22 Статуту залізниць України, згідно якої виконання залізницею додаткових операцій пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі окремі договорів.
Однак, ні договором №84/2462 від 25.03.2004р., ні додатковим угодами до нього, не передбачено надання Залізницею додаткових послуги з декларування товарів, що переміщаються через митний кордон України, зокрема оформлення внутрішнього транзитне документу, більш того, відповідач листами №85/1/1765 І 27.05.2005р., №85/1/1183 від 13.04.2005р., №85/1/1527 І 04.08.2004р., неодноразово висловлював прохання до Державне підприємства „Донецька залізниця", з урахуванням висновків, зазначених у листах Міністерства юстиції України і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, надати правові підстави стягнення збору за оформлення внутрішнього транзитного документа та його електронної копії.
Збір за оформлення внутрішнього транзитного документу у встановленому порядку не встановлений, „Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом", затверджений Наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.1999р., не передбачає збір за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, послуги з декларування товарів та транспортних засобів, які регулюються Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, не входять в обов'язок залізниці.
Наказ Державної митної служби України від 12 квітня 2000 року N 206 не вказує на те, що оформлення внутрішнього транзитного документу здійснює тільки залізниця і що ця послуга є платною.
Пунктом 26 Тарифного керівництва №1 встановлено, що додаткові послуги, пов’язані з оформленням експертних і імпортних вантажів, що надаються залізницею, здійснюється за проханням відправника (одержувача).
Крім того, відповідно до положень ст. 139 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.
Посилання позивача на телеграфне розпорядження Укрзалізниці №ЦЗМ-10/342 від 17.02.2004р. та розпорядження №ЦЗМ-10/342 від 17.02.2004р. Державної адміністрації залізничного транспорту України телеграмою №ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р., телеграфне розпорядження №ЦЗЕ-11/1657 від 30.04.2004р. якими затверджений розмір збору за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, не є підставою для покладення на відповідача обов'язку оплатити послуги з оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, оскільки вони видані з порушенням законодавства про державну реєстрацію, так як внесення змін до нормативно-правового акту здійснюється у тому ж порядку, що і його прийняття з наступною державною реєстрацією такого акту в Міністерстві юстиції України.
Ухвалами від 21.06.2006р., 11.07.2006р. суд зобов'язав позивача представити докази того, що телеграма від 17.02.2004р. була зареєстрована в Міністерстві Юстиції України.
Доказів реєстрації вказаних телеграм у Міністерстві юстиції України позивач суду не представив.
Крім того, частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.
Згідно частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості встановлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема статтею 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п.134 цього Статуту.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач цей строк пропустив, поважних причин пропуску строку позовної давності не представив, про застосування строку позовної давності відповідачем заявлено у відзиві на позов.
Як встановлено статтею 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши в сукупності усі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що правові підставі для стягнення з відповідача збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 12 351,60грн. відсутні, строк позовної давності позивачем пропущений, поважних причин пропуску строку позовної давності не представлено, у зв’язку з чим вважає позов необгрунтованим та відмовляє позивачу у його задоволенні.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача судові витрати покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 33,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
В И Р І Ш И В:
У позові Державного підприємства „Донецька залізниця" м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м. Маріуполь про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій в сумі 12 351,60грн. відмовити.
Повний текст рішення оголошений у судовому засіданні 26.06.2006р. о 11год. 00хвл.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Будко Н.В.
вик. помічник судді Мамонова Н.В.
тел. 381-91-18
надруковано у 3-х примірниках:
1.господарському суду Донецької області
2.позивачу
3.відповідачу