Справа  № 2-522/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 року

Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

          при секретарі – Осадчій В.В.,

           за участю сторін: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3, представника відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача Ізмаїльської міської ради – Кулави М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 та Ізмаїльської міської ради, про розподіл земельної ділянки в рівних долях та виділення частки земельної ділянки, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які уточнювались та доповнювались і просить розділити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та виділити їй ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 613 кв. м. та стягнути судові витрати з відповідачів, посилаючись на те, що вона разом із відповідачами являються співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 4/9 частини, а відповідачі в розмірі 5/9 частин. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 заважають їй вільно користуватися земельною ділянкою, у зв’язку з чим, просить виділити їй ? частину вказаної земельної ділянки в користування.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та наполягають на їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та надала пояснення, що не визнає позовні вимоги та заперечують проти їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали та заперечують проти їх задоволення.

У письмових запереченнях відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зазначають, що позивачка посилається на норми ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 року та декрет Кабінету міністрів України  «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1993 року, проте позивачка придбала 4/9 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу незавершеного будівництвом від 13.08.2004 року, коли діяв Земельний Кодекс України від 25.10.2001 року, таким чином, виниклі права та обов’язки на частину земельної ділянки АДРЕСА_1 регулюються нормами ЗК України від 2001 року.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 120 ЗК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, що дублюється ч.1 ст. 377 ЦК України. В договорі купівлі-продажу від 13.08.2004 року не вказана площа земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки ОСОБА_1

Крім цього, відповідачі зазначають, що вимоги позивачки про виділ їй в користування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 613 кв.м., що складає половину земельної ділянки, наданої в користування та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 згідно судової будівельно-технічної експертизи від 10.01.2008 року не відповідає встановленій частині житлового будинку в розмірі 4/9, якою позивачка володіє відповідно до договору купівлі-продажу від 13.08.2004 року, в зв’язку з чим позивачка та відповідачі володіють житловим будинком АДРЕСА_1 не на підставі права спільної сумісної власності, як вказувала позивачка, а на підставі права загальної часткової власності, і земельна ділянка підлягає розподілу відповідно долям у праві власності житлового будинку.

Представник Ізмаїльської міської ради з позовними вимогами позивачки ОСОБА_1 не погодився та зазначив, що сторони по справі, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не є власниками земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка є власністю громади в особі Ізмаїльської міської ради та межи даної земельної ділянки не встановлено.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини незакінченого будівництвом будинку посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 13.08.2004 року ОСОБА_1 купила у ОСОБА_9 4/9 частини незакінченого будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, виниклі права та обов’язки на частину земельної ділянки АДРЕСА_1 регулюються нормами ЗК України від 2001 року.

Відповідно до рішення Ізмаїльського міського суду від 17.09.2003 року за відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було визнано право загальної спільної власності на земельну ділянку площею 0,0695 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а згідно до рішення Ізмаїльського міського суду від 03.03.2005 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 10.01.2008 року, призначеної ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 23.11.2006 року були визначені варіанти порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було виділено в користування земельна ділянка площею 613 кв.м., а ОСОБА_1 було виділено в користування земельна ділянка площею 613 кв.м.

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві заявляє вимоги щодо розподілу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та виділу їй ? частини вказаної земельної ділянки в розмірі 613 кв. м. відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 10.01.2008 року.

Відповідно до ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Разом з тим, згідно з вимогами ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 "ґ" постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх.

В свою чергу, відповідно до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 26.11.1997 р. за № 1167 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку громадянам: ОСОБА_9 земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,0215 га, ОСОБА_10 земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,0695 га.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що немає законних підстав щодо виділення позивачу саме ? частини вказаної земельної ділянки та визнання права власності на 613 кв. м. земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_9 попередньому власнику 4/9 частин незакінченого будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виділялась відповідно до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 26.11.1997 р. за № 1167 земельна ділянка площею 0,0215 га, межі земельної ділянки не встановлено, а позивачем ОСОБА_1 придбано 4/9 частин вказаного незакінченого будівництвом житлового будинку.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 та Ізмаїльської міської ради, про розподіл земельної ділянки в рівних долях та виділу частки в розмірі 613 кв. м. необхідно відмовити.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 відмовлено, судом також відмовляється в стягненні з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 судових витрат.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 130, 174, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 86, 120 ЗК України, ст. ст. 358, 377 ЦК України, суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 та Ізмаїльської міської ради, про розподіл земельної ділянки в рівних долях та виділення частки земельної ділянки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: