Справа № 2-а-31/2007 рік.

 

            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 грудня 2007 року Корсунь - Шевченківський районний суд, Черкаської області в складі: головуючого - Гончарука І.М., при секретарі - Таран О.В., з участю позивача - ОСОБА_1представника позивача ОСОБА_2представника відповідача Нестеренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Корсунь - Шевченківський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2006 роки, -

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 20 листопада 2007 року звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є інвалідом 3 групи аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Як вказує позивачка, за 2003-2006 роки нею недоотримані суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4927 грн..

Тому позивачка просить стягнути з відповідача на її користь кошти у вказаній сумі.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з підстав, зазначених в позовній заяві та змінила свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на її користь кошти недоплачені її як щорічна допомога на оздоровлення особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2003 - 2006 роки і сумі 4691 грн..

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволеними, а тому адміністративний позов повинен бути залишений без задоволення з наступних підстав.

Позивачем у позові сума необхідної виплати розраховувалась відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ-щорічно допомога виплачується у розмірах: Інвалідам III групи - 4 мінімальні заробітні плати.

Однак, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Розмір виплат визначається ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 4.6 Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 02.07.2004 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.07.2004 №926/9525, щорічна допомога на оздоровлення виплачується відповідно до ст.48 Закону (796-12), постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується відповідно до ч. 4, статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З метою проведення окремих норм законів у відповідності призупинено ч. 4, статті 48 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», пункт 30 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункт 37 статті 77.

Частиною 2, ст.95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Крім того, при розподілі державних коштів повинні враховуватись вимоги частин 1 та 3 статті 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадянами, а також збалансованості бюджету України.  

Єдиним Законом України, який Конституція України відокремлює серед інших - є Закон України «Про Державний бюджет України». Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього закону є тільки Кабінет Міністрів України.

Відповідно до цих конституційних норм, у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. ст. 116, 117 Конституції України забезпечення проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту та розробка проекту закону про Державний бюджет України покладено на Кабінет Міністрів України, постанови і розпорядження якого в межах його компетенції є обов'язковими до виконання.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

На сьогодні механізм реалізації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 щодо неконституційності деяких положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині проведення компенсаційних виплат та допомог, у тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутній, оскільки Верховною Радою України не внесені зміни до зазначеного Закону.

Крім того, чинна стаття 95 Конституції України, стаття 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», частина 2 статті 4 бюджетного кодексу України.

Фінансування пільг, компенсаційних виплат та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2007 році проводиться в повному обсязі як і передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Вказані положення Закону відповідно до ст.152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, тобто з 09.07.2007 року - дати прийняття рішення, однак позивачу щорічна виплата допомоги здійснювалася до прийняття Конституційним Судом рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти, зокрема рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення.

Позивач у пред'явленому позові вважає, що управління праці та соціального захисту населення неправильно здійснювало нарахування щорічної компенсації на оздоровлення, тобто з порушенням норм Закону, однак вказані нарахування та визначення їх розміру здійснювались у чіткій відповідності до законів України про державний бюджет на відповідні роки та іншими нормативними актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 836, прийнятою у 1996 році, «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України № 562 , прийнятою у 2005 році, «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких були проведені виплати.

Приймаючи до уваги, що управління праці та соціального захисту населення виконує лише делеговані повноваження з питань соціального захисту населення, і до його повноважень та компенсації не входить питання рішення по визначенню конкретних розмірів щорічної разової допомоги на оздоровлення, тому позивачу щорічна грошова допомога здійснювалась в тому обсязі, які були виділені Міністерством фінансів і Державним казначейством у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України, не надані поважні причини, управління як відповідач по справі наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову в частині нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги, протягом 2005 - 2006 років.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача дослідивши докази в межах предмету судового дослідження, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Даними довідки МСЕ 012480 від 28.12.98 р. року підтверджується факт наявності у позивача інвалідності 3 групи безстроково. Захворювання пов'язане з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам 3 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Ст. 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст. 22 Конституції передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 48 Конституції кожен має право на достатній життєвий рівень для себе, своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Життєвий рівень громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має забезпечувати виконання закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 48 Закону України гарантоване надання щорічної допомоги інвалідам 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, постановою КМУ № 836 від 26.07,96 р. встановлено розмір одноразової допомоги вказаним особам в значно меншому розмірі.

Таким чином, вказаним нормативно - правовим актом звужено обсяг прав інвалідів -чорнобильців, що суперечить ст.22 Конституції України.

Ч.2, ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П.1. ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.

З огляду на вищенаведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За правилами ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин річний процесуальний строк може бути поновлений.

Позивачка, є непрацездатною особою, інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕ, здійснює догляд за своїм хворим чоловіком, який прикутий до ліжка є юридично не обізнаною.

Отже, вона позбавлена можливості активно захищати свої права.

За таких обставин, суд вважає причини пропуску позивачкою стоку звернення за судовим -захистом поважними та поновлює вказаний строк.

Ст. 1 Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2003 року №372-1V (далі - Закон №372 - 1V) розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01 січня 2003 року - 185 грн., а з 01 грудня 2003 року - 237 грн. на місяць. Зі змісту ст.1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону №796-Х11, а навпаки, статтею 2 Закону №372- 1V передбачено обов»язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.1 Закону №372-1V з 1 січня 2003 року склав 185 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного Бюджету України зростав кожен наступний рік. При цьому вказані закони не містили обмежень, щодо застосування ст. 48 Закону №796-Х11. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України №796-Х11 та стаття 1 Закону №372-1V, а не постанова КМУ №836 прийнята у 1996 році та №562 прийнята у 2005 році на які в своєму запереченні та поясненні посилається відповідач.    

Ст. 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» встановлено: розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2004 року - 205 грн. на місяць, з 1 вересня 2004       року - 237 грн. на місяць.

Ст.83 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлено: розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2005 року - 262 грн. на місяць, з 1 квітня - 2005       року - 290 грн. на місяць, з 01 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 01 вересня 2005        року - 332 грн. на місяць.

Ст.82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено: розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2006 року - 350 грн. на місяць, з 1 липня - 2006        року - 375 грн. на місяць, з 01 грудня 2006 р. - 400 грн. на місяць.

У відповідності до Постанов КМУ № 836 від 26.07.96 року та № 562 від 12.07.2005,

року позивачкою отримано: в 2005 році за 2003 рік - 21 грн. 50 коп., в 2005 році за 2004 рік - 21 грн. 50 коп., в 2006 році за 2005 рік - 90 грн., в 2006 році за 2006 рік - 100 грн..       

            Таким чином, з урахуванням положень ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік, ст. 82 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" за 2003 рік позивач, при умові перерахування коштів 25.01.2005 року, повинна була отримати: 262 х 4 = 1048 гривень, фактично отримала 21,5 гривень - недоотримала 1026 гривень 50 копійок. За 2004 рік позивач, при умові перерахування коштів 31.01.2005 року повинна була отримати: 262 х 4 = 1048 гривень, фактично отримала 21,5 гривень - недоотримала 1026 гривень 50 копійок. За 2005 рік, з урахуванням перерахування коштів 27.12.2005 року, повинна була отримати: 332 х 4 = 1328 гривень, фактично отримала 90 гривень - недоотримала 1238 грішень. За 2006 рік, з урахуванням перерахування коштів 26.09.2006 року, повинна була отримати: 375 х 4 = 1500 гривень, фактично отримала 100 гривень -недоотримала 1400 гривень. Всього за 2003-2006 роки позивачем недоотримані: 1026 гривень 50 копійок + 1026 гривень 50 копійок + 1238 гривень + 1400 гривень = 4691 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону №796-Х11, управління праці та соціального захисту населення Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.

На підставі наведеного та ст.48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 3, ч. 2 ст.19, ч.1, ст. 92 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 11, 86, 99, 100, 102,158-167 КАС України, суд -

 

П О С Т А Н О В И В:

 

 Визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду поважними, поновити його позивачу.

Змінений позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2006 роки задоволити - повністю.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Корсунь - Шевченківської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1недоплачені її як щорічна допомога на оздоровлення особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2003 - 2006 роки чотири тисячі шісот дев”яносто одну гривню.

Складання повного тексту постанови відкласти на 5 діб відповідно до вимог ст. 160 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного  суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5, ст. 186 КАС України.

 

 

Головуючий - підпис.