У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.11.07 Справа №10/405/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Юхименко О.В.
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
позивача - Богдана Д.А., дов. №100/02 від 22.03.2007р.
відповідача - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу ВАТ „Проектний інститут „Запорізький „Промбудпроект”, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2007року
у справі №10/405/07
за позовом ВАТ «Проектний інститут «Запорізький «Промбудпроект», м. Запоріжжя
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
про стягнення боргу
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2007р. у справі №10/405/07 (суддя Алейникова Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем при поданні позовної заяви порушені строки позовної давності, а також тим, що дія договору, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, закінчилась 30.09.2006року, це при тому, що позивач просить стягнути суму основної заборгованості за грудень 2006р. та січень 2007р.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Свої доводи в апеляційній скарзі заявник обґрунтовує наступним.
Строк дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, було встановлено до 30.09.2006року, однак на підставі додаткової угоди від 26.12.2006року строк його дії був продовжений до 31.01.2007року, отже, на думку позивача, договір оренди фактично не припиняв своєї дії, а тому на підставі цього вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Просить рішення господарського суду скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача кошти у сумі 15.644,11грн.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав, у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи, вона розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №2933 від 01.11.2007р. справа №10/405/07 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Юхименка О.В.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2005р. між ВАТ «Проектний інститут «Запорізький «Промбудпроект» та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) здає, а орендар (відповідач) приймає в оренду нежиле приміщення НОМЕР_1 корисною площею 91,7кв.м. уАДРЕСА_1. Сторонами погоджено, що орендна плата за користування приміщенням складає 2.500грн. на місяць. Розділом 2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця здійснювати оплату оренди шляхом перерахування платіжним дорученням на розрахунковий рахунок орендодавця. Також сторони погодили, що орендар не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним здійснює оплату комунально-побутових послуг та експлуатаційних витрат відповідно до рахунків, виставлених орендодавцем. Строк дії договору встановлений з 01.11.2005року по 30.09.2006року.
Додатковою угодою до договору оренди від 01.11.2005оку сторони 26.12.2006року уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони продовжили дію договору оренди до 31.01.2007року.
На виконання умов договору оренди орендодавцем за фактичне користування приміщенням орендарю виставлялись рахунки-фактури, які орендарем оплачувались несвоєчасно та не в повному обсязі.
Факт користування відповідачем орендованим приміщенням та отримання у зв'язку з цим комунально-експлуатаційних послуг підтверджується наданими позивачем актами здачі-приймання послуг (а.с.15-19), складеними і підписаними як позивачем так і відповідачем.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У зв'язку з неналежним виконанням орендарем обов'язків по оплаті за умовами договору оренди, орендодавцем 27.03.2007року орендареві виставлена претензія з вимогою оплатити на користь орендодавця суму основного боргу у розмірі 7.636,84грн., яка залишена орендарем без задоволення.
До матеріалів справи позивачем долучені банківські виписки на підтвердження неналежного виконання орендарем зобов'язань по оплаті орендної плати та комунально-експлуатаційних послуг.
Так, виставлені у березні 2006року рахунки на оплату були оплачені орендарем шляхом часткового внесення грошових коштів орендодавцю, а саме, 03.05.2006року, 04.09.2006року, 01.06.2006року та 20.04.2007року (а.с. 20-23).
Неналежне виконання зобов'язань по оплаті за договором оренди стало підставою для орендодавця звернутись 15.06.2007року з відповідним позовом до господарського суду Запорізької області.
02.08.2007року позивачем до господарського суду подане уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7.208,24грн. основного боргу, 8342,44грн. пені за прострочення грошового зобов'язання, 93,43грн. - 3% річних, 115,08грн. державного мита, 118грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1.500грн. - витрат на оплату послуг адвоката.
Як вже зазначалось вище, господарським судом Запорізької області позовні вимоги залишені без задоволення, але колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості по орендній платі та комунально-експлуатаційним платежам за період з грудня 2006року по січень 2007року (включно), оскільки ці вимоги обґрунтовані договором оренди від 01.11.2005року, дія якого припинилась 30.09.2006року. Посилання позивача на додаткову угоду від 26.12.2006року, якою продовжено дію договору оренди до 31.01.2007року, як на підставу дії договору до 31.01.2007року є безпідставним. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Встановлюючи кінцевий строк дії договору, сторони встановили до якого саме терміну вони мають здійснювати права та обов'язки, що встановлені договором оренди. З моментом закінчення строку дії договору пов'язується припинення договірних зобов'язань, що кореспондується зі статтею 598 Цивільного кодексу України. Оскільки договір оренди припинив свою дію 30.09.2006року, то додаткова угода, укладена лише 26.12.2006року, майже через три місяці після спливу строку дії договору, не може вважатись угодою щодо зміни умов до договору оренди від 01.11.2005 року. Враховуючи відсутність договірних зобов'язань щодо оренди приміщення між позивачем та відповідачем, колегія суддів вважає вимоги про стягнення основного боргу за грудень 2006року та січень 2007року необґрунтованими та безпідставними. У зв'язку з відмовою у задоволенні вимог щодо стягнення суми основного боргу не підлягають також задоволенню вимоги по стягненню сум, нарахованих за невиконання зобов'язань щодо оплати цього основного боргу (пеня, річні, інфляційні).
Щодо посилання суду першої інстанції на сплив строку позовної давності, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та річних за неналежне виконання оплати грошових коштів за березень 2006року, то колегія суддів не повністю погоджується з цим висновком суду, встановивши наступне.
Так, позивач просить стягнути пеню та річні за прострочення оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат за березень 2006року.
Судом першої інстанції визначено, що позивачем порушені строки позовної давності, передбачені статтею 258 Цивільного кодексу України, якою встановлений строк спеціальної позовної давності в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи те, що позовна заява подана 15.06.2007року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області (а.с.2), то відповідно до розрахунку суми пені, яка нарахована позивачем за невиконання зобов'язань по оплаті комунально-експлуатаційних послуг у межах строку позовної давності в один рік, розмір пені, який підлягає стягненню, складає 162,02 грн. (розрахунок позивача у матеріалах справи).
Колегія суддів звертає увагу й на те, що судом першої інстанції спеціальний строк позовної давності застосований і до нарахованих позивачем трьох відсотків річних, але це є неправомірним, оскільки на вимоги про стягнення цих сум не розповсюджується спеціальна позовна давність. Натомість до цих вимог слід застосовувати загальну позовну давність, а тому перевіривши розрахунок річних, що нараховані за порушення строків оплати комунальних та експлуатаційних послуг за березень 2006року, апеляційний суд вважає, що до стягнення підлягає лише сума у розмірі 9,78грн., що підтверджується розрахунком, наданим до апеляційного суду позивачем.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме, до стягнення підлягають 162,02грн. пені та 9,78грн. три відсотки річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг за березень 2006року. У задоволенні інших позовних вимог відмовляється на підставі вищенаведеного.
Судові витрати за розгляд справи як у місцевому господарському суді, так і у суді апеляційної інстанції відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.
У зв'язку з неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, та у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, обставинам справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити, частково задовольнивши позовні вимоги.
Керуючись статтями 49, 101, 103 та 105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ „Проектний інститут „Запорізький „Промбудпроект”, м.Запоріжжя, задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2007р. у справі №10/405/07 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя, на користь ВАТ „Проектний інститут „Запорізький „Промбудкомплект”, м.Запоріжжя, 162,02грн. пені, 9,78грн. - три відсотки річних, 0,21грн. - державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області та за перегляд справи у Запорізькому апеляційного господарському суді, 0,11грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1,5 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В іншій частині позов залишити без задоволення».
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Юхименко О.В.