СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
25 грудня 2007 року |
Справа № 2-4/6381.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Заплава Л.М.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
заявника -Вишняков М.В. довіреність № 13657/10/10-0 від 11 листопада 2007 року, (ДПІ у Ленінському районі АР Крим);
боржника -не з`явився (військовий радгосп „Азовський” МО України);
розпорядник майна - не з`явився (ОСОБА_1.);
за участю військового прокурора -Бучко Р.В. - посвідчення № 299 від 28 вересня 2007 року (ВП ВМС України);
розглянувши апеляційну скаргу військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 30 серпня 2007 по справі № 2-4/6381-2007
за заявою кредитора - Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим (вулиця Дзержинського, 7, смт Леніно, АРК, 98200)
до боржника - військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України (вулиця Леніна, 12, смт Багерово, Ленінський район, АРК, 98227)
за участю військового прокурора Феодосійського гарнізону (вулиця Свердлова, 10, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
арбітражний керуючий ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, місто Сімферополь, АРК, 95000)
про визнання банкрутом,
В С Т А Н О В И В:
18 липня 2006 року господарським судом АР Крим постановлена ухвала підготовчого засідання у справі № 2-26/8666-2006 (суддя Проніна О.Л.) про банкрутство військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України, якою господарський суд першої інстанції ухвалив замінити первинного кредитора - Керченську міжрайонну державну податкову інспекцію на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в Ленінському районі. Визнав грошові вимоги кредитора - Державної податкової інспекції в Ленінському районі у загальному розмірі 368 497,00 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, військовий радгосп „Азовський” Міністерства Оборони України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а військовий прокурор Феодосійського гарнізону - з апеляційним поданням, в яких просять скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року апеляційна скарга військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України та апеляційне подання військового прокурора Феодосійського гарнізону подання по справі № 2-26/8666-2006 були залишені без задоволення, а ухвала у справі № 2-26/8666-2006 була залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року касаційна скарга військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України була задоволена частково. Ухвалу господарського суду АР Крим від 18 липня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року по № 2-26/8666-2006 було скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17 травня 2007 року справа була прийнята до провадження суддею Білоглазовою І.К. з привласненням їй № 2-4/6381.1-2007.
30 серпня 2007 року господарським судом Автономної Республіки Крим постановлена ухвала підготовчого засідання у справі № 2-4/6381-2006 про банкрутство військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України, якою господарський суд першої інстанції визнав грошові вимоги кредитора - Державної податкової інспекції в Ленінському районі у загальному розмірі 337409,87 грн, зобов'язав заявника - Державну податкову інспекцію в Ленінському районі у 10-денннй строк з дати винесення ухвали підготовчого засідання помістити оголошення в офіційних друкованих органах про порушення справи про банкрутство військового радгоспу „Азовський” Міністерства оборони України, докази з надання такого оголошення представити до суду. Ухвалою від 30 серпня 2007 року введена процедура розпорядження майном військового радгоспу „Азовський” Міністерства оборони України строком на 6 місяців відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та призначений розпорядником майна боржника арбітражний керуючий ОСОБА_1., якого суд зобов'язав:
- скласти й представити в господарський суд на затвердження реєстр вимог кредиторів;
- скликати загальні збори кредиторів боржника, рішення про створення та склад комітету кредиторів направити в суд в п'ятнадцятиденний термін після проведення загальних зборів кредиторів;
Ухвалою господарського суду АР Крим по вищезазначеній справі від 30 листопада 2007 року також заборонено органам управління боржника без погодження с розпорядником майна приймати рішення про:
- реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
- створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;
- створення філій та представництв;
- виплату дивідендів;
- проведення боржником емісії цінних паперів;
- вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання у акціонерів раніше випущених акцій боржника;
Не погодившись з вказаним судовим актом, військовий радгосп „Азовський” Міністерства Оборони України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.
Доводи апеляційної скарги та апеляційного подання обґрунтовані тим, що при винесенні ухвали підготовчого засідання від 30 серпня 2007 року господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
Так, за твердженнями апелянтів, господарський суд не прийняв до уваги те, що відповідач - військовий радгосп „Азовський” Міністерства Оборони України, заснований на загальнодержавній власності, тобто є державним підприємством та приватизації не підлягає і на нього розповсюджується дія Закону України „Про введення в дію мораторію на примусову реалізацію майна”.
В судове засідання 25 грудня 2007 року представник позивача, розпорядник майном не з'явилися, хоча про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки вони не надіслали судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того їх явку не визнано обов'язковою.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що апеляційна скарга та апеляційне подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Грошові вимоги ініціюючого кредитора сумі 368497,00 грн., у тому числі з заборгованості з ПДВ у розмірі 17637,04 грн., з штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 509,37 грн., з пені за несвоєчасну сплату ПДВ у розмірі 48,43 грн., з ПДВ сільськогосподарської діяльності у розмірі 48544,00 грн., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 157,79 грн., з штрафних санкцій за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 326,74 грн., з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 269382,04 грн., по штрафних санкціях з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 26676,16 грн., по пені за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку - 5215,43 грн., а також заборгованість за бюджетною позикою у розмір 1689,00 грн., та з пені по бюджетній позиці 1962,44 грн.
Грошові вимоги у розмірі 3651,44 грн., у тому числі 1689,00 грн. заборгованості з бюджетної позики, наданій за державним замовленням відповідно до Постанови КМ України від 4 лютого 1997окур. № 124, і 1962,44 грн. пені, суд визнає за Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим, оскільки згідно з частини 1 ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235-1У від 20 грудня 2005 року в 2006 року органи державної податкової служби України визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державною або під державні гарантії, та бюджетними позиками. Аналогічну норму містить у собі і ч. 1 ст. 21 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-У від 19 грудня 2006 року.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом” (далі - Закон), справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно статті 1 Закону, безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Безспірність зазначених грошових вимог підтверджується матеріалами справи (податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, розрахунками, договором на поставку сільськогосподарським товаровиробникам нафтопродуктів в рахунок фінансування заготівлі сільськогосподарської продукції за державним замовленням 1997 р.).
Статею 1 Закону визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Тобто, суми недоїмки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора, вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та відповідно не можуть впливати на розмір вимог при порушенні справи про банкрутство боржника.
За таких обставин, до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора входять 335720,87 грн. заборгованості з податків, зборів ( обов'язкових платежів) та 1689,00 грн. з бюджетної позики.
Зазначені вище вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим не були задоволені боржником на протязі більше трьох місяців, а тому підлягають визнанню та внесенню в реєстр вимог кредиторів.
Що стосується доводів боржника про те, що він є державним підприємством, приватизації не підлягає і на нього розповсюджується дія Закону України „Про введення в дію мораторію на примусову реалізацію майна”судова колегія зазначає наступне.
Частиною 5 статті 5 Закону встановлені обмеження щодо застосування до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, лише двох судових процедур банкрутства: санації боржника та ліквідації банкрута. Закон України ”Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 7 липня 1999 року № 847-ХГУ з змінами і доповненнями станом на 11 січня 2007 року, затверджений перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Військовий радгосп „Азовський” МО України до цього переліку не включений, і тому дія пункту 5 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на нього не розповсюджується.
Боржник не є також казенним підприємством та на нього не розповсюджується дія пункту 7 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
Кримське управління з питань банкрутства запропонувало призначити розпорядником майна Військового радгоспу «Азовський»МО України арбітражного керуючого ОСОБА_1, який має відповідну ліцензію та мешкає за адресою АР Крим, м. Сімферополь,АДРЕСА_1. Кандидатура затверджена комісією з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих Державного департаменту з питань банкрутства.
Судовою колегією встановлено, що при проведенні підготовчого засідання та при винесенні ухвали за його наслідками від 30 серпня 2007 року у справі № 2-4/6381.1-2007 та вирішенні питання про забезпечення вимог кредиторів, господарським судом АР Крим були дотримані вимоги статей 5,11,12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статті 67 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з чим, вимоги боржника викладені в апеляційній скарзі задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військового радгоспу „Азовський” Міністерства Оборони України залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2007 року у справі №2-4/6381.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді Л.М. Заплава
О.В. Дугаренко