Справа № 2-922/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

03 березня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:     

головуючого - судді  Олефіренко Н.А.

секретаря      -  Шевченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу

за  позовом  ОСОБА_1

до  Територіальної громади  м. Павлограда  в  особі  Павлоградської  міської  ради  

третя  особа Акціонерний  комерційний  інноваційний  банк  «УкрСиббанк»

про  встановлення  факту  проживання  однією сім’єю та визнання  права  власності  на  майно

 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_1 звернулася  до  суду  із даним  позовом  посилаючись  на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який їй  доводився  чоловіком.  За час свого життя, а саме з червня 1995 року по 26.10.2007 року, ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_1 без реєстрації  шлюбу.  Відповідно до  цієї  обставини, позивачка  вважає, що вона  з ОСОБА_2 проживали однією сім’єю не перебуваючи у шлюбі, тобто вели спільно  господарство, створювали  сумісними  зусиллями  житлові умови та інше, що на її думку, дає   підстави  вважати,  правовідносини, які склалися на той час між ними, були сімейними.  Вважаючи,  що  має  право  на  прийняття  спадщини,  позивачка  звернулася  до суду. Просить суд  встановити  факт  що  має  юридичне  значення  та  визнання  права  власності  на  Ѕ майна  придбаного  за час  проживання  з ОСОБА_2 без реєстрації  шлюбу, а саме: автомобіль марки «VOLVO-460», 1992 року  випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та квартира АДРЕСА_1.    

   В судовому  засіданні   позивачка письмовою  заявою згідно до ст.174 ЦПК України відмовилися  від  частини  позовних вимог, а  саме, визнання  права  власності на Ѕ частини квартира АДРЕСА_1, що належить померлому ОСОБА_2  на  праві  власності  та є кредитною і у  забезпечення  виконання  зобов’язань за кредитним  договором  прийнята банком у  заставу.  В іншій  частині  позов  просили  задовольнити  у  повному  обсягу.

Представники  відповідача  та  третьої особи  в  судове  засіданні  не  з’явилися  про  день, час  та  місце  слухання  справи  були  повідомлені  вчасно та  належним  чином, про  причини  не  явки  суд  не  повідомили, зав та  клопотань  від  зазначених  осіб  на  адресу  не  надходило.

Суд заслухавши   з’явившихся осіб, вивчивши матеріали справи, оцінивши у  сукупності докази надані  сторонами як обґрунтування позовних вимог так і  заперечення проти них, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні  позивачка  пояснила, що ОСОБА_2 з яким  вона  мешкала  з 1995 року  однією  сім’єю  без  реєстрації  шлюбу  ІНФОРМАЦІЯ_1  помер. Вона  і  померлий чоловік   весь  час починаючи з 1995 року  по  день реєстрації шлюбу 26 жовтня 2007 року, проживали  однією  сім’єю, вели спільне господарство, мали  спільний  бюджет, вона за ним  доглядала і піклувалася про нього. ОСОБА_2  допомагав їй  матеріально, вони разом обговорювали їх спільні  витрати і умови життя. Жили вони в квартирі яка належить померлому ОСОБА_2  на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_1, яка  була ними придбана  за кредитні кошти. Крім того, за час сумісного проживання, ними був придбаний автомобіль марки «VOLVO-460», 1992 року  випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Просить  встановити факт  сумісного  проживання  однією сім’єю із  померлим чоловіком  ОСОБА_2 та визнати  право  власності  на Ѕ придбаного  майна.

Як встановлено в судовому засіданні і це підтверджується  особистими документами  позивача (довідка  житлосервіс за місцем  проживання від 14.01.2011 року, акту від 13.01.2011 року, складеному  сусідами), а  також  поясненнями  свідків, позивачка ОСОБА_1 мешкала сумісно з померлим ОСОБА_2 однією  сім’єю починаючи з 1995 року.

Згідно копії про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спадкове  майно автомобіль марки «VOLVO-460», 1992 року  випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 раніше  належало  померлому  гр. ОСОБА_2, на  праві  власності, свідоцтво реєстрації   даного  транспортного  засобу  також виданий  на  ім’я  померлого  на  підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року.

Згідно  ст.3 ч.2 Сімейного  Кодексу України  сім’ю складають  особи, які  спільно  проживають, пов’язані  спільним  побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Судом встановлено, що  позивачка  та  померлий ОСОБА_2 з 1995 року проживали  однією  сім’єю, вели спільне господарство, мали  спільний  бюджет, вона за ним  доглядала і піклувалася про нього. ОСОБА_2 допомагав їй  матеріально, вони разом обговорювали їх спільні  витрати і умови життя. Жили вони в квартирі яка належить йому  на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_4.

Крім того, згідно  довідки  ЖЕД  від 14 січня 2011 року, за місцем реєстрації позивачки   у квартирі АДРЕСА_4 в м Павлограді з травня  1988  року постійно проживав без реєстрації чоловік ОСОБА_2 до дня  смерті.

Свідок  ОСОБА_3 показала, що з  позивачкою  вона  разом  працювала і  знає її  досить  давно. Те, що позивачка  створила  сім’ю  з  ОСОБА_2 було  відомо всім  на  підприємстві, оскільки  ОСОБА_2 працював разом  з ними.  Позивачка з чоловіком жили  однією сім’єю.  

  Свідок ОСОБА_4 показав, що померлий постійно  проживав  із ОСОБА_1 Оскільки він є їх співробітником не одноразово  зустрічала їх разом, відомо  було, що у них був  спільне  житло. Господарство та ін..

   Отже  судом  встановлено, що позивачка  та  померлий ОСОБА_2 були  пов’язані спільним  побутом, вони  проживали разом, мали взаємні права та  обов’язки.

   Згідно ст.256 ЦПК України у судовому засіданні можуть  бути  встановлені інші  факти від яких залежить  виникнення,  зміна або  припинення  особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо  законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

      Отже, враховуючи правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім’ю  складають  особи, які спільно  проживають, пов’язані   спільним  побутом, мають  взаємні  права  та  обов’язки і  п’ятирічний  строк  повинен  виповнитися  на  момент   відкриття  спадщини і його  необхідно  обчислювати  з  урахуванням  часу  спільного  проживання  зі  спадкоємцем  однією  сім’єю до  набрання  чинності  цивільного  кодексу. Тому з урахуванням встановлених обставин та  пояснень свідків  можна  стверджувати, що  гр. ОСОБА_2 з  гр. ОСОБА_1 проживали  однією  сім’єю з червня  1995 року  до  реєстрації  шлюбу 26.10.2007року.

      07 вересня 2006 року  подружжям,  на  ім’я  відповідача,  була  придбана  спірний  автомобіль марки «VOLVO-460», 1992 року  випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно  до  встановлених обставин, останній  був  придбаний  під  час  шлюбу.  

Також судом  встановлено, що  Договір  купівлі-продажу  був  укладений  з ОСОБА_2, на  нього  також  було  зареєстровано  право  власності  на  автомобіль. При  оформлені  договору купівлі-продажу   сторони  домовились, що  автомобіль  буде  являтися  їх  спільною  сумісною  власністю.   

Тож спірний  автомобіль  був  придбаний  для  забезпечення потреб  усієї  сім’ї  та  перебувала  у їх  спільному  користуванні, а тому  позивачка  є співвласницею  спірного  автомобіля, оскільки  остання  була  придбана  подружжям  під  час  шлюбу.  

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.57, 60, 212, 214,256 ЦПК України, ч. 2 статті 3 СК України, суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

            Позов ОСОБА_1 до  Територіальної громади  м. Павлограда  в  особі  Павлоградської  міської  ради  про  встановлення  факту  проживання  однією сім’єю та визнання  права  власності  на  майно –задовольнити.

            Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 1995 року по 26.10.2007 року.

Визнати  за ОСОБА_1  право  власності на Ѕ частину  автомобіля марки », 1992 року  випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                       Суддя                                                                                     Н.А. Олефіренко