Справа № 22-ц-496/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Перегінець Л.В.
суддів: Павлишиної А.Т., Горблянського Я.Д.
cекретаря Сурмачевської У.С.
представника апелянта: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Івано-Франківської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського суду від 02.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним кредитного договору ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ВАТ КБ «Надра» за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 2250/2007 від 24.12.07р. укладеного між Банком та Позичальником - ОСОБА_4.
На дане рішення третьою особою ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано порушення Банком вимог Постанови НБУ від 10.05.07р. № 168 щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування, про сукупну вартість кредиту, в договорі відсутній розділ щодо відповідальності сторони, зобов»язанням якої є надання кредиту, _______________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-496/2011 рік. Головуючий у 1 інстанції: Антоняк Т.М.
Категорія 27 Суддя-доповідач: Перегінець Л.В.
графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу. Крім того, судом не взято до уваги , що відповідачем порушено вимоги спеціального законодавства щодо особливостей застосування грошової одиниці в договорі. Зокрема, всупереч ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банком не було одержано ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, тому у останнього не було прав на видачу кредиту у іноземній валюті.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Позивач та представник відповідача в судове засідання не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Встановлено, що 24 грудня 2007 року між Кредитором - ВАТ КБ «Надра» та Позичальником - ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2250/2007 згідно умов якого Позичальник одержала у кредит грошові кошти в сумі 99000,00 доларів США, терміном на 36 місяців зі сплатою 13,99 % річних (а.с. 7-10). ОСОБА_3 є поручителем по даному договору .
Згідно ст.215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто підлягає доведенню обставина щодо недійсності правочину з тих чи інших підстав, в даному випадку, з підстав суперечності його змісту кодексу, законодавству та моральним засадам суспільства та, в даному випадку, доведенню підлягає порушення безпосередніх прав апелянта внаслідок укладеного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Як вбачається з кредитного договору № 2250/2007 сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо валюти кредитування. Тому доводи сторони щодо ненадання споживачу попередньої інформації про умови кредитування, про сукупну вартість кредиту, відсутність в договорі розділу щодо відповідальності сторони, та ін., як підстави для визнання правочину недійсним, не заслуговують на увагу.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідно до банківської ліцензії № 21 від 23 серпня 2002 року Відкритому акціонерному товариству комерційному банку “Надра” надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Зокрема, відповідно до Додатку до дозволу № 21-1 встановлено право відповідача здійснювати операції з валютними цінностями.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підстав для визнання недійсним договору кредиту немає, оскільки позивачем не доведено обставини щодо суперечності умов договору вимогам спеціального законодавства. В свою чергу, третя особа ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не навів жодного аргументу, який би вказував на порушення його прав в силу укладеного договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з”ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним кредитного договору відхилити, рішення Івано-Франківського суду від 02.12.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Перегінець Л.В.
Судді: Горблянський Я.Д.
Павлишина А.Т.