АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.
суддів – Оверіної О.В., Журавльов О.Г.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка заявляє самостіні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та дарування, встановлення факту проживання однією сім`єю, про поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на матеріали, обладнання та майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 07 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2007р. позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ майна подружжя, в якому просив розірвати шлюб; залишити дитину, ОСОБА_5, на утримані та виховані за ним, а дитину, ОСОБА_6, на утримані та виховані відповідачки ОСОБА_2 та виділити позивачу 1/2 частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2 у вересні 2007 року звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, в якому просила виділити її домоволодіння по АДРЕСА_2 та майно, що там знаходиться, а ОСОБА_1 виділити квартиру АДРЕСА_1 та інше майно.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2007 року виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей з цивільної справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Головуючий у першій інстанції – Непорада Н.П. Справа №22ц –836/2011
Доповідач - Доценко Л.І. Категорія ЦП: 46
В травня 2008 року ОСОБА_2 заявила
додаткові позовні вимоги в яких просила визнати
недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2004 р., договір
дарування земельної ділянки від 27.12.2004 р.; встановити факт проживання ОСОБА_2
з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2002 р. по 14.02.2003р.;
визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину повністю
збудованого, але не зданого в експлуатацію будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2; на квартиру АДРЕСА_1
Відповідно до цих вимог, був притягнутий до розгляду справи в якості відповідача
ОСОБА_3
В червні 2008 р. ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з самостійним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на матеріали, обладнання та майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та на майно, що знаходиться в будинку за цією адресою.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14.02.2003 року між ним та відповідачкою, ОСОБА_2, був зареєстрований шлюб.
Спільно нажитим майном є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку вони придбали за гроші батьків ОСОБА_1, та майно, що знаходиться у ній. ОСОБА_1 вважає, що йому необхідно виділити в користування 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а відповідачці ОСОБА_2 виділити в користування іншу 1/2 частину цієї квартири з усім майном, що знаходиться у ній, оскільки з нею залишилися їх неповнолітні діти.
ОСОБА_1 проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що 18.01.2003 р. він придбав спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу за 66 361,00 гривні, які надали його батьки, так як у той час він не працював, тому грошей у нього не було.
З відповідачкою ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу він не проживав однією сім;єю, не вів з нею спільного господарства, тому вона ніякого відношення не мала й не має до спірної земельної ділянки та будинку, що будувався на ній його батьками.
ОСОБА_1 зазначав, що земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, він отримав в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_9, згідно рішення Київського районного суду м.Одеси від 14.10.2005р.
З позовними вимогами третьої особи, ОСОБА_4, він згодний, зазначивши, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, був збудований ОСОБА_4 за свої гроші, майно, що знаходиться в цьому будинку, купувалося також за її гроші.
Позивачка по зустрічному позову, ОСОБА_2, стверджує, що вона проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2002 р. у будинку АДРЕСА_3 разом з його батьками, та вони разом займалися підприємницькою діяльністю на промтоварному ринку «7 км».
ОСОБА_2 вважає, що земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, вона придбала разом з ОСОБА_1 за їх спільні гроші, отримані від торгівлі на промтоварному ринку «7-ий км».
ОСОБА_2 стверджує, що будівництво будинку, розташованого на цій земельній ділянці, і придбання майна, що знаходиться в ньому, проводилося за гроші, отримані подружжям від їх спільної підприємницької діяльності на промтоварному ринку «7-ий км». Тому, все рухоме й нерухоме майно є об'єктом права спільної власності подружжя, у зв'язку з чим, підлягає розділу між ними . ОСОБА_2 просила виділити їй домоволодіння і земельну ділянку по АДРЕСА_2 та майно: кухню, сауну, камін, холодильнік, газову плиту, кухонну витяжку, посудомийну машину, мийку, барну стійку, стільці, стіл кухонний, вітрину, телевізор, 2 тримачі для телевізора, акваріум, комп;ютер, важелі, штори. ОСОБА_1 виділити квартиру АДРЕСА_1 та майно телевізор, відео, штори, карниз, набір для ванної кімнати, тумба під телевізор, дитяча кімната, телефон, квіти, м;ясорубка, блендер, кухонне начиння, предмети інтер;єру, пральна машина, магазин на Промринку « Авангард».
У наслідок чого, ОСОБА_2 просила договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 15.07.2004р., а також договір дарування цієї ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 від 27.12.2004р., визнати недійсними.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4, свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, будинок на цій ділянці з майном, що знаходиться в ньому, придбані за рахунок коштів, які належали їй і її чоловікові, ОСОБА_9 Їх син, ОСОБА_1, не мав достатніх коштів для придбання вищезгаданого майна, тому що не працював у період придбання земельної ділянки, а раніше працював інженером у лабораторії. Земельна ділянка була придбана згідно договору купівлі- продажу до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 Відповідачка ОСОБА_2 ніколи не працювала в неї на промтоварному ринку «7-ий км», не приймала участі в будівництві будинку, до 14.02.2003 р. не проживала з ОСОБА_1 однією сім;єю, не вела спільного господарства.
У ході судового розгляду, позивач ОСОБА_1 свій позов та позов ОСОБА_4 підтримав, проти позову ОСОБА_2 заперечував.
Позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 та її представник свій позов підтримали, проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечують.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 та її представник позов ОСОБА_4 та позов ОСОБА_1 підтримали, проти позову ОСОБА_2 заперечують.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з;явився, надав до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутністю, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнає, проти позову ОСОБА_2 заперечує.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 07.06.2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено частково.
Виділено в користування ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1
Виділено в користування ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_1
В решті частині позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та договору дарування земельної ділянки; встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та на 1/2 частину повністю збудованого, але не зданого в експлуатацію будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2; про визнання права власності на квартиру - відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на матеріали, обладнання та майно - задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на матеріали та обладнання, які використовувались для будівництва будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та майно, що знаходиться у ньому, а саме: на кухню «Артіс»; сауну; мармуровий камін;; холодильник «Liebherr»; газову плиту «Bosch»; кухонну витяжку «Fox» ; посудомийну машину «Bosch»; мийку «Blanco»; барну стійку «Calligaris»; 2 барні стільці «Calligaris»; 6 стільців «Calligaris»; стіл кухонний; вітрину кухонну; телевізор «Philips»; 2 тримачі для телевізора; акваріум.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. та витрати на сплату ІТЗ судового збору в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. та витрати на сплату ІТЗ судового розгляду справи в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 07 червня 2010 року с касувати та постановити нове рішення, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у позовах відмовити, її зустрічну позовну заяву задовольнити , так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 січня 2003року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу, згідно якого ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,0677га, розташовану за здресою АДРЕСА_2 за 66631гривню.
14.02.2003р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
15.07.2004р. ОСОБА_1, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу, продав земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3
Згідно договору купівлі- продажу від 10.08.2004р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках кожний .
Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 27.12.2004р. ОСОБА_3 подарував земельну ділянку , розташовану за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_9
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім;єю з ОСОБА_1 з травня 2002р. по 14.02.2003р., суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала доказів в обгрунтування цього факту.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 земельної ділянки та на 1\2 частину будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку 18.01.2003р. до шлюбу з ОСОБА_2, дана земельна ділянка є його особистою власністю, будинок не зданий в експлуатацію, тому він не може бути власністю, та ОСОБА_2 не надала доказів того, що будинок був побудований за кошти сім;ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не вказала з чого вони мали такі великі доходи.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу від 15.07.2004р. та договору дарування від 27.12.2004р. недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ст.24 ч.1 КпШС України є особистою власністю ОСОБА_1 і він у відповідності до вимог ст.ст.319,655 ЦК України мав право нею розпоряджатися. В договорі дарування від 27.12.2004р. ОСОБА_2 не була стороною та не надала правових підстав для визнання цього договору недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на матеріали, обладнання та майно , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 надала суду письмові документи, які підтверджують придбання нею матеріалів та обладнання , які використовувались для будівництва будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 та майна, що знаходиться в ньому.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що вона з травня 2002року до 14.02.2003р. проживала однією сім;єю з ОСОБА_1 і 18.01.2003р. за спільні кошти вони купили земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_2, тому суд першої інстанції повинен був на підставі ст.74 СК України визнати спірну земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки Сімейний Кодекс України вступив в дію з 01.01.2004року і зворотньої сили не має. Тому у ОСОБА_2 не було підстав для посилання на ст.74 СК України.
Той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрічалися і 14.02.2003року зареєстрували шлюб підтверджується матеріалами справи. Але ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона спільно проживала з ОСОБА_1 з травня 2002року до 14.02.2003р., що вони були пов;язані спільним побутом, мали взаємні права та обов;язки, спільний бюджет.
18.01.2003р. ОСОБА_1 згідно договору купив у ОСОБА_11 земельну ділянку розташованою за адресою : АДРЕСА_2. Колегія суддів вважає, що дана земельна ділянка у відповідності до вимог ст.24 ч.1 КпШС України є особистою власністю ОСОБА_1, оскільки сторони зареєстрували шлюб 14.02.2003року.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, як власник земельної ділянки, мав законні підстави для укладання договору купівлі- продажу 15.07.2004р. з ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що договір дарування земельної ділянки , укладений між ОСОБА_3 та батьком її чоловіка ОСОБА_9 27.12.2004р є фіктивним і підлягає визнанню недійсним.
Колегія суддів також не приймає до уваги дані доводи, оскільки ОСОБА_2 не була стороною даного договору і у неї немає правових підстав для його оскарження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 07 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею
законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді О.В.Оверіна
О.Г.Журавльов