Справа №   2-36/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 березня 2011 року                          Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                        - Корягіна В.О.

при секретарі                                                  - Стасовської О.М.

за участю представника позивача                     - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В зв`язку зі складністю цивільної справи суд вважає за можливе проголосити вступну та резолютивну частину рішення, а складання повного тексту рішення відкласти до 23 березня 2011 року.

Керуючись ст. 209 ч. 3 ЦПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмірі 8,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

Справа № 2-36/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2011 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                        - Корягіна В.О.

при секретарі                                                  - Стасовської О.М.

за участю представника позивача                     - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.02.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №8/2006/840-К/1758-А, згідно умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 21386,13 доларів США, з щомісячним платежем у розмірі 405,83 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсотками, винагороди. Чинний ЦК України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь –яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним способом  платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні відповідачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Крім того, на день укладання вищевказаного кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар США = 4,9 грн. та станом на сьогоднішній день 1 долар США = 7,96 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. Тобто, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, в зв’язку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пунктів щодо надання кредиту та погашення кредиту та сплати відсотків несправедливим та такими, що значно погіршують стан позивача. Посилаючись на ст.ст. 215,217,227,236 ЦК України, просить визнати пункти 1.3.1,3.4.2,3.6,5.1,5.2 кредитного договору №8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року недійсними. В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.02.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №8/2006/840-К/1758-А, згідно умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 21386,13 доларів США, з щомісячним платежем у розмірі 405,83 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсотками, винагороди. Чинний ЦК України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь –яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним способом  платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами а території України є гривня. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні відповідачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У зв’язку з тим, що позивачу чинним законодавством не було надано право здійснювати використання іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь відповідача шляхом внесення доларів США в касу відповідача, посилаючись на ст.ст. 203,205,227 ЦК України, просить визнати кредитний договір №8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року недійсним.

Представник відповідача надав суду заперечення відповідно до змісту якого просив суд відмовити в задоволені позову з наступних підстав. Здійснюючи кредитування в іноземній валюті за кредитним договором відповідач керувався нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року та іншими нормативно-правовими актами України. Зазначив, що Національний Банк України видав ПАТ КБ «Надра»банківську ліцензію № 21 від 23.08.2002 р. та дозволу №21-1 від 23.08.2002 р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 1-4, 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Отже, посилання позивача на необхідність отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є помилковим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищезазначене, а також суду пояснив, що відповідач не має дозволу на прийняття валюти від позивача та не мав право стягувати, а також зазначати в договорі пункти про сплату відсотків, штрафу, неустойки та інших платежів в доларах США на підставі чого, просив суд уточнений позов задовольнити та  визнати кредитний договір №8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року недійсним.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій просить, з урахування їх заперечень, розглянути справу за їх відсутності, тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача.

Третя особа - Національний Банк України в судове засідання не з’явився, але надав суду пояснення, відповідно до яких просив суд розглянути справу за їх відсутності, а також проти позову заперечував посилаючись на те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті резидентам-позичальникам здійснюється на підставі генеральної ліцензії і письмового дозволу та не потребує одержання індивідуальної ліцензії. Правовідносини, які виникають у зв’язку з погашенням позичальником основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, не можна розглядати ізольовано від надання кредиту позичальнику.

Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01.02.2007 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра»було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/1758-А, згідно умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 21386,13 доларів США та відповідно до умов п.п. 1.2, 3.2.1 даного договору надав дані грошові кошти у сумі для придбання транспортного засобу lliance», 2006 року випуску згідно з договором купівлі-продажу №110115 від 29.01.2007 року.

Згідно з п. 1.3.1 проценти за користування кредитом розраховуються банком на підставі процентної ставки у розмірі 13,99 % річних.

Відповідно до п.п. 3.4.1,3.4.2 даного договору позичальник повертає кредит та сплачує, передбачені цим договором проценти Банку шляхом здійснення перерахування мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума  мінімально необхідного платежу складає 405,82 доларів США.

Згідно п. 3.6 даного договору якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та чи неповністю вніс черговий необхідний платіж та чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає виконання позивчальником своїх зобов’язань по цьому договору в наступному порядку: плата за управління кредитом, прострочені відсотки за користування кредитом, відсотки за користування кредитними коштами, пені, штрафи та неустойки, прострочена сума кредиту, сума кредиту.

Відповідно до п.5.1,5.2 даного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту визначеного у п. 3.4.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п. 4.2.3 цього договору. Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2,4.3.4,4.3.10,4.3.12,4.3.13 цього договору позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту визначеного п.1.1.1 цього договору за кожний випадок (а.с. 8-13).   

          Згідно статуту від 26.01.2011 року, ВАТ «Комерційний банк «Надра»змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(а.с. 99-103).

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними договорів позивач та його представник посилались на положення законодавства, за якими враховуються лише положення щодо виконання грошових зобов'язань у гривнях, і не враховуються інші положення законодавства, зокрема ч. 3 ст. 533 ЦК України, яка допускає можливість виконання зобов'язань у іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.   

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.   

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України», Національний Банк України, хоча і визначає національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.   

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.   

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.   

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний Банк України»і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.   

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи кредитування в іноземній валюті за кредитним договором № 8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року ВАТ КБ «Надра»керувався нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N2121-III та іншими нормативно-правовими актами України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III : банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; банківська ліцензія - документ, який видається Національним Банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.   

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.   

Також, згідно п.1 ч. 2 ст. 47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.   

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.   

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.   

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.   

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому права на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно із п.4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного Банку України.   

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.  

               Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.   

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.   

П. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 30.05.2007 року N200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного Банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного Банку на здійснення валютних операцій.   

У відповідності до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17.07.2001 року N275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 року за №730/5921 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 за N 15-93.   

Отже, п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачено право ПАТ КБ «Надра»на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, зокрема позивачу та відповідно вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.   

Вищевказане підтверджується також листом Національного Банку України від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612.   

Встановлено, що Національний Банк України видав ВАТ КБ «Надра»банківську ліцензію №21 від 23 серпня 2002 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.   

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 04.11.2005 року №21-2 з додатком до дозволу 21-2 від 04.11.2005 р., на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ КБ «Надра»з валютними цінностями.   

Таким чином, посилання позивача на необхідність ПАТ КБ «Надра»отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є необґрунтованими.   

Відповідно до п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.   

Встановлено, що на момент укладення кредитного договору № 8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року та надання (одержання) кредиту законодавством України не було встановлено меж щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, перевищення яких зобов'язувало отримувати індивідуальні ліцензії на здійснення такої валютної операції.   

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.         

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для отримання ПАТ КБ «Надра»індивідуальної ліцензії відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Вищевказане підтверджується також листом Національного Банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 та від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612.   

Відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребує така операція, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.   

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 14.10.04 №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).   

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.   

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору № 8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року та на час його виконання, ВАТ КБ «Надра»мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому, при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Таким чином, при укладенні та виконанні кредитного договору № 8/2006/840-К/1758-А від 01.02.2007 року не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та Цивільного Кодексу України, а твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.    

Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»не містить такої заборони.

               Згідно вимог ст. ст. 10, 27, 28, 29, 30, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання  доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.   

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.   

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці –гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.   

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання повинно виконуватися в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно –правовим актом.   

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.   

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, щодо визнання недійсним кредитного договору, суд виходив з того, що за наслідком укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, сторони взяли на себе певні зобов’язання, зокрема, відповідач взяв на себе зобов’язання надати позивачу кредит, а позивач –повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, розмірах та строки, встановлені умовами кредитного договору.   

Однак під час розгляду даного спору у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що воля позивача та відповідача була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором.   

Окрім того, позивач та представник позивача на надав жодного доказу, який підтверджує той факт, що позивач сплачує банку кредит та відсотки - готівкою в іноземній валюті.

При цьому суд також враховує, що відповідач мав право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також те, що вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом угоди, отже суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача.   

За таких обставин з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, тому в позовних вимогах позивачу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19,99 Конституції України, ст. ст. 192,202,235,524,533,1054, ЦК України, ст.ст. 44,55 Закону України «Про Національний банк України», ст. 2,47,49,55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 10,11,27,28,29,30,60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд –

 В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмірі 8,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий