Справа № 2-а-404/11

П О С Т А Н О В  А

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 року                                  Тельманівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді                                                                                 Попеки О.В.,  

               при секретарі                                                                                         Туровській Л.І.,

розглянувши у порядку скороченого провадження в залі суду в смт. Тельманове справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі про перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог частини 3 ст. 67 даного Закону -

                                                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі про перерахунок пенсії з 03.12.2010 року у відповідності до ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог частини 3 ст. 67 даного Закону.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку і отримує пенсію в УПФУ в Тельманівському районі Донецької області. Вважаючи, що він має право на перерахунок пенсії, звернувся до відповідача з цим питанням, в чому йому було відмовлено. Просив задовольнити позовні вимоги, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату основної пенсії із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, які встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вимог частини 3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 03.12.2010 року.

Представник відповідача надав заперечення проти позову, у яких вказує, що відповідач дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в Тельманівському районі Донецької області та отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду завдану здоров’ю, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. Позивач вимагає встановлення йому основного розміру пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімального розміру пенсії, який встановлено частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але частиною 3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Також в запереченні вказується, що відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими для виконання.

Дослідивши та оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у період, визначений у позовних вимогах і вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1, ксерокопія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2, ксерокопія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач є інвалідом 2 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чернобильській АЕС.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров"я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону України (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлений  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень. 

Відповідно до п.3 ст.13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанов Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятись іншими Законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року встановлено, що у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня  встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, з 01 листопада 2006 року у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про  перерахунок пенсії.

Підпунктами 12,15,17 п.28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 12,15,17 п.28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги з 03.12.2010 року, з дня звернення позивачем до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Судом встановлено, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу 16.09.2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з 16.09.2010 року –з дня встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Згідно з п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

         На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 102, 158 –163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі про визнання неправомірною відмови в перерахунку і виплаті пенсії у відповідності до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» –задовольнити.   

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, яка не може бути меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та додаткової пенсії –75 % мінімальної пенсії за віком, за шкоду завдану здоров’ю.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної пенсії із розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, яка не може бути меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та додаткової пенсії –75 % мінімальної пенсії за віком, за шкоду завдану здоров’ю з 16.09.2010 року.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії  апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя