АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 447 / 11 Головуючий у першій інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 45 Головуючий в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л., Кутової Т.З.,
при секретарі Майстренко О.М., Богуславській О.М.,
за участю прокурора Круш Т.О., представника Миколаївської міської ради Татаренко Н.С., представника відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2010 року
за позовом
прокурора м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради
до
ОСОБА_4
про
звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди
У С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2010 року прокурор м. Миколаєва звернувся до суду з позовною заявою в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди.
В позові зазначено, що ОСОБА_4 самовільно зайняла під квітник земельну ділянку, площею 12 кв.м. по вул. Фалеєвській , б. 30 в м. Миколаєві та огородила її металевою сіткою.
Посилаючись на те, що вказана земельна ділянка не виділялась відповідачці в установленому законом порядку, просив зобов’язати її звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнути завдані збитки в сумі 143 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2010 року позов задоволено частково, зобов’язано ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 12 кв. м. біля будинку № 30 по вул. Фалеєвській в м. Миколаєві та привести її у придатний для використання стан. В задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про покладення зобов’язання на відповідачку ОСОБА_4 щодо звільнення спірної земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, районний суд виходив з того, що вказана земельна ділянка зайнята відповідачкою самовільно.
Між тим, з таким висновком суду не можна погодитись,оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.
Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є співвласницею квартири спільного заселення АДРЕСА_1 (а.с. 46, 90).
Будинок № 30 по вул. Фалеєвській в м. Миколаєві є багатоквартирним будинком і відноситься до будівельного кварталу міста № 142, що зафіксовано Комунальним підприємством Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі – КП ММБТІ) та відображено в схематичному плані цього кварталу ( а.с. 101-102).
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящихся від 2 грудня 1955 року затверджено вказані дані КП ММБТІ по обміру вказаного будівельного кварталу № 142 зареєстровано за землекористувачами вказаного кварталу 11179 кв. м. земельної площі, в тому числі 2596 кв. м. земельної площі за будинком № 30 по вул. Фалеєвській, який на той час значився під тим же номером але по вул. Леніна (а.с. 99). На теперішній час по технічним даним КП ММБТІ за вказаним будинком зареєстровано садибну ділянку площею 2294 кв. м. та чітко визначені її межі (а.с. 101).
Відповідно до положень ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку. Відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об’єднанню власників. Порядок користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розмір та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
За тими ж технічними даними КП ММБТІ, та як слідує зі змісту позовних вимог, спірна земельна ділянка площею 12 кв. м. розташована у внутрішній частині двору будинку № 30 по вул. Фалеєвській, тобто в межах розміру та конфігурації, затвердженої рішенням виконкому земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний будинок, відповідно до розподілу території кварталу.
З пояснень сторін слідує, що об’єднання в даному будинку не утворювалося, на даний час управління будинком здійснює ПП «ЖЕД-10», з яким ОСОБА_4 уклала договір на вивіз твердих побутових відходів, що свідчить про її участь в утриманні прибудинкової території.
За такого, спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка віднесена до земель житлової та громадської забудови (Глава № 6 ЗК України), використання вказаної земельної ділянки, відповідно до норм ст. 38 ЗК України здійснюється для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. Таким чином, до цих земель віднесені також дворові та садибні ділянки багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами для обслуговування житлового будинку. Як зазначено в наведеній вище правовій нормі, порядок користування вказаними земельними ділянками визначається співвласниками.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4, як співвласниця квартири, розташованої в даному житловому будинку, має право на користування територією двора будинку, розміри і конфігурація якого визначена вищезазначеною землевпорядною документацією та затверджена рішенням органу місцевого самоврядування.
В зв’язку з цим, безпідставними є висновки суду, щодо самовільного використання відповідачкою земельної ділянки з посиланням на акт обстеження земельної ділянки від 16 листопаду 2009 року та на припис і постанову державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Миколаївській області від 25 грудня 2009 року, оскільки обставини, які викладені в даних документах не мають обов’язкового значення для суду при вирішенні даної справи, як то передбачено ч. 4 ст. 61 ЦК України, а підлягають доказуванню в загальному порядку, як то передбачено ст. 60 ЦПК України.
Тому правові підстави для задоволення позову прокурора м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради про покладення зобов’язання на відповідачку щодо звільнення спірної земельної ділянки відсутні, в зв’язку з чим оскаржуване рішення в даній частині слід скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги заперечення на апеляційну скаргу прокурора з посиланням на те, що у відповідачки відсутній державний акт на право власності чи постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки правовими нормами Глави 6 ЗК України, якими регулюються спірні правовідносини, таке не передбачено. Недоречним також є посилання в запереченнях на положеннях ст.ст. 125-126 ЗК України, оскільки вказана норма регулює земельні правовідносини, які стосуються земель іншого призначення, які можуть бути, з зазначених в цих нормах підстав, передані громадянам, тоді, як земельні ділянки призначені для обслуговування багатоквартирних будинків на яких ці будинки розташовані, можуть бути передані в постійне користування тільки підприємствам які управляють цими будинками, або передані у власність чи користування об’єднанням власників, а не окремим громадянам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки завданих Миколаївській міській раді збитків, суд виходив з того, що остання сплатила вказану суму. Однак, хоча зазначена судом підстава є помилковою, з огляду на вищевикладені висновки про правомірне, а не самовільне користування відповідачкою спірною земельною ділянкою і таке виключає підстави нарахування збитків, в цій частині рішення слід залишити без змін, оскільки висновок суду про відсутність підстав для стягнення збитків є вірним.
Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2010 р. в частині задоволення позовних вимог про покладення зобов’язань на ОСОБА_4 скасувати, а по справі ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог прокурора м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_4 про покладення зобов’язання на ОСОБА_4 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді