Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року справа №2а-27864/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів
Малашкевича С.А., Юрченко В.П., при секретарі Сухоцькій Д.Ю., за участю представника позивача Биковського С.М., представника відповідача Головіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі № 2а-27864/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме, мито у розмірі 15152,43 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78792,66 грн.,-
В С Т А Н О В И Л А:
08 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме, мито у розмірі 15152,43 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78792,66 грн.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасувати рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнути з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме мито у розмірі 15076,47 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78716,70 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі № 2а-27864/10/0570 позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а судове рішення — скасуванню, з огляду на наступне.
01.10.2007р. між фірмою «Т7 EUROPE Ltd», Великобританія (продавець) та ЗАТ «Донецьксталь» металургійний заводі» (покупець) було укладено контракт № Т7D 1096 (арк. справи 66 – 73).
Згідно пунктів 1, 2 вказного контракту, Продавець продає, а Покупець купує товар, номенклатура, ціни, умови, якість, терміни та умови поставки якого визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного контракту.
07.10.2010р. позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі – Порядок № 1766) надав Відповідачу 1 Декларацію митної вартості № №700000012/2010/201586, якою була задекларована митна вартість товару – вогнетривкої торкретмаси марки «JEHEARTH» на загальну суму 28 029,10 Евро або 307197,73 грн.
На виконання пунктів 7 та 11 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта № 5 подав Відповідачу 1 наступні документи:
1) контракт № Т7D 1096 від 01.10.2007р. укладений з Фірмою «Т7 EUROPE Ltd»;
2) специфікації до цього контракту;
3) вантажну митну декларацію за формою МД-2;
4) інвойс на оплату від Фірми «Т7 EUROPE Ltd»;
5) залізничні накладні – СМГС, які підтверджують факт постачання товару та кількість;
6) сертифікат походження товару;
7) сертифікат якості товару;
8) пакувальні листи на товар;
9) рахунки фірми посередника SMZ-REVІMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited;
10) приходні ордери № 184, 183;
11) лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р.;
12) експортні вантажні митні декларації з перекладом (арк. справи 23 – 49, 66 – 75).
Також позивач надав за власним бажанням звіт № 02/838/17763/755 ТОВ «Консалтингова фірма «Грата» про незалежну оцінку ринкової вартості вогнетривкої конкретмаси «Jehearth» (Словаччини) у кількості 68 тонн на момент перетину кордону відповідно до інвойсу № 1162/1 від 27.09.2010р. та контакту № Т7D1096 від 01.10.2007р. (арк. справи 50 – 64).
Крім того, позивач надав до митного органу лист № 0055/10 від 30.09.2010р. фірми Ruskin industries Limited, яким йому було відмовлено в наданні інформації щодо вартості чергової партії торкретмаси, оскільки така інформація є конфіденційною (арк. справи 49).
Митним органом було пред’явлено вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.
У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 700000012/2010/201586 від 07.10.2010р. (арк. справи 16, 17) посадовою особою митного органу було зазначено, що у відповідності до Порядку № 1766, необхідно надати наступні документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант позивача на зворотному боці декларації митної вартості зазначив, що по 1 абзацу рахунки здійснюються протягом 90 днів з дати поставки товару, згідно контракту; по 2, 3, 4 абзацам є лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р. про неможливість надати прайс-листи, калькуляцію фірми - виробника, оскільки ця інформація є конфіденційною, фірма не розміщує інформацію про вартість продукції на сайтах та інших рекламних носіях.
Однак, митний орган не прийняв до уваги зазначені пояснення, тому 07.10.2010р. декларантом позивача було отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р. (далі - Рішення про визначення митної вартості). Даним рішенням відділ контролю митної вартості Відповідача 1 визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 55 454,00 Евро (арк. справи 14).
08.10.2010р. митний орган відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000012/2010/201586, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000012/0/20030 від 08.10.2010р. В обґрунтування відмови посилався на те, що рішенням про визначення митної вартості № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р. здійснено коригування заявленої митної вартості товару у відповідності до вимог Порядку № 1766 та Порядку №602. (арк. справи 15).
Колегія суддів зазначає, що митний орган визначив митну вартість товарів на підставі пункту 14 зазначеного Порядку № 1766 та відмовив позивачу в прийнятті Декларації митної вартості через відсутність додаткових підтверджуючих документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766.
Колегією суддів встановлено, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом – за ціною договору (контракту).
В свою чергу, митний орган зазначив, що у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1766, позивач повинен надати на вимогу митного органу додаткові документи. Оскільки він їх не надав, митним органом, застосовано 3-й метод визначення митної вартості у відповідності до вимог статті 269 МК України та пункту 14 Порядку № 1766.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 затверджений Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, який визначає, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, зокрема, шляхом: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20грудня 2006 № 1766 (надалі - Порядок); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Відповідно до наказу Державної митної служби України № 602 від 24.06.2009р. “Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України” (далі - Порядок 602) визначено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку 1766 .
Відповідно до п.1.9, п.1.11 Порядку 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом: порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно п.3 розділу 3 зазначеного Порядку, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
07.10.10 декларантом позивача було заявлено до митного оформлення вантаж - вогнетривка торкретмаса марки JEHEARTH», заявленого за ВМД від 07.10.10 №700000012/2010/201586.
Під час контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено наступне. На умовах поставки DAF UA Чоп (згідно Правил Інкотермс 2000) заявлена митна вартість товару «вогнетривка торкретмаса марки JEHEARTH» в асортименті (виробник - АО «Словацькі магнезитові заводи», країна походження - Словаччина) складала 0,57 дол.США/кг.
Згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених раніше, складав від 0,92 до 1,22 дол. США/кг. Разом з тим, часом раніше (а саме, 29.12.09 та 18.01.10) підприємством ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод» здійснено митні оформлення такого ж самого товару за митною вартістю 1,04 дол. США/кг.
Під час здійснення митного контролю митний орган має право використовувати інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Підпунктом 1 пункту 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24 червня 2009 № 602 (зареєстрований в Мін'юсті України 21 липня 2009 за № 669/16685) передбачено право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних ЄАІС ДМСУ.
Пунктом 4.1 статті 264 Митного кодексу України визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
Відповідно до частини 2 статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно зі статтями 45, 88 Митного кодексу України особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Стаття 88 Митного кодексу України передбачає, що декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Відповідно до частини 2 статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів, на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом ( у той же день). Однак декларант відмовився від подання додаткових документів, про що свідчить його запис від 15 червня 2010 на декларації митної вартості.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пункту 11 Порядку, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме товаросупровідних документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, тобто за неможливістю застосувати попередні методи визначення митної вартості, митницею, з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Держмитслужби прийнято рішення щодо можливості застосування лише шостого (резервного) методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно зі статтею 273 Митного кодексу України на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості
Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено 6 методів визначення митної вартості товару, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно зі статтею 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Статтею 268 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Відповідно до статті 269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Колегія суддів зазначає, що Митний кодекс України (зокрема статті 86, 264, 265) та Порядок № 1766 передбачає послідовність дій посадових осіб митниці та декларантів. Як вбачається з приписів вищезазначених норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто «достатність» наданих документів визначає саме митний орган як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження, покладені на нього митним законодавством, а не декларант вантажу. Як свідчить з вищевикладеного, факт виконання декларантом пункту 7 постанови КМУ від 20 грудня 2006 року № 1766 (подання обов’язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості) не є достатнім і вимога органу надати документи згідно пункту 11 даної постанови є обґрунтованою. Позивачем не здійснено дій на виконання законної вимоги митного органу щодо надання цих документів. Наслідком невиконання цього обов’язку є визначення митним органом самостійно, на підставі наявної інформації митної вартості товару. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартої товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. При цьому, відповідач відповідно до Порядку № 1766 надав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості, шляхом надання додаткових документів. Однак позивач фактично відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження митної вартості спірного товару.
Відповідно до пункту 8 Порядку митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей з оформленням рішення про визначення митної вартості, якщо у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення митного контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності. Додаткові відомості в підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, що були надані позивачем до митниці, не відповідали вимогам пункту 8 Порядку та давали підстави для виникнення сумнівів стосовно їх достовірності.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем доведена правомірність своїх дій, митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством при прийнятті рішення про визначення митної вартості та наданні картки відмови у прийнятті митної декларації, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року – задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі № 2а-27864/10/0570 – скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме, мито у розмірі 15152,43 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78792,66 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 05.04.2011 року.
Колегія суддів: О.О. Чебанов
С.А. Малашкевич
В.П. Юрченко