ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 березня 2011 року 12:10 № 2а-17385/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Васильченко І.П., Федорчука А.Б., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПовного товариства «Ломбард «Довіра»Магас Д.С. і компанія»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити дію
за участю представників сторін:
від позивача –Синюк В.М.
від відповідача –Вовнюк В.І.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Повне товариство «Ломбард «Довіра»Магас Д.С і компанія»(далі по тексту –позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту –відповідач, Держфінпослуг) про визнання нечинним рішення від 14 вересня 2010р. № 2553-ЛД та зобов’язання прийняти рішення про внесення інформації про Повне товариство «Ломбард «Довіра»Магас Д.С і компанія»до Державного реєстру фінансових установ у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 10 грудня 2010 року.
У попереднє судове засідання, призначене на 10 грудня 2010 року, з’явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 17 січня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 січня 2011 року.
Судове засідання, призначене на 28 січня 2011 року, судом відкладалося на 21 лютого 2011 року, за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 21 лютого 2011 року, не відбулося в зв’язку з хворобою судді, який входить до складу колегії. Наступне судове засідання призначено на 14 березня 2011 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Повним товариством «Ломбард «Довіра»Магас Д.С. і компанія»30 серпня 2010 року подано заяву до Держфінпослуг про внесення інформації про ломбард до Державного реєстру фінансових установ та необхідні документи до неї.
За результатами розгляду поданого позивачем пакету документів 14 вересня 2010 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України прийнято рішення № 2553-ЛД про відмову Товариству у внесенні інформації до Державного реєстру фінансових установ у зв’язку з невідповідністю Товариства вимогам нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а саме, Товариство не відповідає вимогам підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 18.12.2003р. № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2004р. за № 30/8629 щодо відсутності у Товариства на дату подання заяви сформованого відповідного до Засновницького договору, затвердженого протоколом № 1 від 21.10.2009р. загальних зборів засновників, статутного капіталу.
29 вересня 2010 року позивач оскаржив рішення від 14 вересня 2010 року № 2553-ЛД до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, проте за результатами розгляду вказаної скарги головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України прийнято рішення від 5 листопада 2010 року № 14515/44-8, яким скаргу Повного товариства «Ломбард «Довіра»Магас Д.С. і компанія»залишено без задоволення, а рішення –без змін.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003р. № 292/2003 визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 зазначеного Положення, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів).
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 3.4. Засновницького договору Повного товариства «Ломбард «Довіра»Магас Д.С. і компанія», затвердженого загальними зборами учасників (Протокол № 1 від 21.10.2009р.) та зареєстрованого 22.10.2009р. державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (номер запису 11191020000007746) для забезпечення діяльності Товариства та його матеріально-технічного забезпечення, Учасниками створено Складений капітал у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.
Згідно пункту 3.5. Засновницького договору «Частки Складеного капіталу Товариства розподіляються між Учасниками наступним чином:
- ОСОБА_1 вносить у складений капітал товариства 50% - 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень;
- ОСОБА_4 вносить у складений капітал товариства 50% - 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень.
Учасники зобов’язані здійснити внесок грошовими коштами протягом одного року з дати підписання Засновницького договору».
Станом на дату подання до Держфінпослуг заяви про внесення інформації про ломбард до Державного реєстру фінансових установ, Товариством було сформовано (фактично сплачено) 206 000 грн., що підтверджується довідкою з банку № 18/23-13/214 від 19.10.2010р., належна копія якої міститься в матеріалах справи.
Щодо тверджень позивача про те, що, статутний капітал повного товариства відповідно до пункту 2 статті 88 Цивільного кодексу України, статей 4, 67 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. № 1576-XII встановлюється Засновницьким договором, а інших, додаткових вимог щодо формування та сплати внесків учасниками повного товариства діючим законодавством не встановлено, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ломбард має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, які зазначені в його установчих документах, у порядку, встановленому законодавством, тільки після внесення інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ і отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.
Порядок внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ регулюється Положенням про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.12.2003р. № 170 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2004р. за № 30/8629 (далі по тексту –Положення № 170).
Згідно із визначенням, наведеним у пункті 1.2 Положення № 170, ломбард –це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.
Вимоги до ломбарду для набуття ним статусу фінансової установи та його відокремлених підрозділів для внесення інформації до Реєстру визначено у розділі II Положення № 170.
Відповідно до пункту 2.2 Положення № 170 Держфінпослуг уносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому Свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником обов’язкових умов, до яких, зокрема, відноситься вимога щодо наявності на дату подання заяви сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу (підпункт 2.2.2. Положення № 170).
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001р. № 2664-III (далі по тексту –Закон України від 12.07.2001р. № 2664-III), метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 12.07.2001р. № 2664-III при створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Отже, при створенні ломбарду або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України.
Згідно пункту 12 Розділу VI Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісія з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003р. № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003р. за № 797/8118 (далі по тексту –Положення № 41), підставами для прийняття рішення про відмову в унесенні інформації про заявника до Реєстру є:
- невідповідність поданих документів, що додаються до заяви, вимогам законодавства;
- недостовірність інформації в документах, поданих заявником для внесення до Реєстру;
- невідповідність заявника згідно з поданими документами вимогам нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
У разі відмови в унесенні інформації про заявника до Реєстру на підставі виявлення недостовірної інформації в поданих документах заявник може подати до Держфінпослуг нову заяву про внесення інформації до Реєстру не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову в унесенні інформації про заявника до Реєстру (пункт 13 Розділу VI Положення № 41).
Відповідно до пункту 14 Розділу VI Положення № 41 рішення про відмову в унесенні інформації про заявника до Реєстру може бути оскаржене в судовому порядку.
Враховуючи специфіку діяльності фінансових установ та особливості порядку створення та реєстрації ломбардів, суд приходить до висновку щодо правомірності висновку Держфінпослуг про невідповідність Товариства на день подачі ним документів для внесення інформації про ломбард до Державного реєстру фінансових установ вимогам підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Положення № 170.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги посилання позивача на дотримання Товариством вимог щодо розміру власного капіталу не менше ніж 200 000 гривень на дату подання заяви про внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ як це передбачено підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 Положення № 170, оскільки у оскаржуваному рішенні Держфінпослуг встановлено порушення Товариством саме щодо наповнення статутного капіталу ломбарду, яке повинно здійснюватись виключно грошовими коштами у повному обсязі та підтверджуватись відповідною випискою з банківського рахунку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про відмову у внесенні Повного товариства «Ломбард «Довіра»Магас Д.С і компанія»від 14 вересня 2010р. № 2553-ЛД відповідає вимогам чинного законодавства і є таким, що прийнято уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, передбачений законом, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.І. Савченко
Судді І.П. Васильченко
А.Б. Федорчук