Справа  № 2-а-602/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 року                                                                                     м. Судак

Суддя Судацького  міський суд Автономної Республіки Крим Морозова Л.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом       

ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України  м. Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання  нарахування та виплати недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -  

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 16.03.2011 року звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання  нарахування та виплати недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни».

В якому просила суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Судак здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошевого утримання згідно з Законом України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Судак нарахувати та сплатити їй недоплачену, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за період з 01.03.2010 року до моменту розгляду справи у суді. Судові витрати покласти на відповідача. Просить вимоги задовольнити.     

Ухвалою судді Судацького міського суду від 17.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України м.Судака АР Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01 березня 2010 року по серпень 2010 року залишено без розгляду.   

Суддею винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але у зазначеному Законі не визначено величини мінімальної пенсії за віком. Визначення терміну мінімальний розмір пенсії за віком надано лише в ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що УПФУ в м. Судака діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Розглядаючи справу, суддя  керувався наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до абз.1, 2 ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія-встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно зі ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р., яка набрала чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.52 ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік», розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача стосовно того, що доплата до пенсії позивачу в 2010 році була проведена в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме згідно Постанови КМУ №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р., а також щодо неможливості застосування визначення мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. з огляду на положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з наступних підстав.

Дійсно п.8 Постанови КМУ №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. встановлено, що дітям війни проводиться підвищення у таких розмірах: з 22 травня 47,00 грн.; з 1 квітня 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. Відповідно до ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Але виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору при розрахунку державної та додаткової пенсії застосуванню підлягають положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р., згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на положення ст.6 ч.1 КАС України судом позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави прийняття рішення відносно прав, які ще не порушено.

З урахуванням наведеного, позов слід задовольнити частково та визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року ( по день розгляду справи у суді).              

Тому позов в частині стягнення щомісячної соціальної допомоги на користь ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком слід задовольнити за період з вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року та зобов’язати відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року.   

Відповідно до вимог ч.3, ст.94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачкою, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.       

В зв’язку з чим на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути, судовий збір 1,70 грн.

        Керуючись рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 року по справі №1-29/2007 від 09 липня 2007 року,ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ст.ст.18, 158-163, 71,1 04, 183-2,  256 Кодексу Адміністративного судочинства України,  суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про стягнення недоплаченої та нарахування щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.    

Визнати противоправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Судака щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року.   

Зобов’язати управління пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року.                      

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України р/р 31115095700002 Банк: ГУ ДКУ в АР Крим Сімферополь; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь 22090200 ОКПО 34740405 судовий збір у розмірі 1,70 грн.

       Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Судака  АР Крим виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга  на постанову суду подається протягом десяти днів до адміністративного суду апеляційної інстанції через Судацький міський суд АР Крим, шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання її копії з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                Л.М. Морозова