КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6474/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Сауляка Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу представників фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, –
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2010 року фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування рішення ДПІ у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008992302 від 23.07.2010 року в частині накладення штрафу у розмірі 8270,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, представники позивача подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не було доведено неправомірності прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2010 року працівниками ДПІ у м. Житомирі було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - кафе, яке належить позивачу.
Під час проведення перевірки були виявленні порушення вимог п.п. 1, 2,12,13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які виявилися у непроведенні розрахункової операції, нероздрукуванні касового чеку при розрахунку за проданий товар на суму 21,20грн.; порушенні ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, зберігання товарів; невідповідності наявної суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 55,30 грн.
За результатами перевірки було складено акт (довідку № 0366/06/25/23/НОМЕР_1 від 14.07.2010 року.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі 23.07.2010 року винесено рішення №0008992302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8652,50 грн., яке позивачем оскаржується в частині накладення штрафних санкцій у розмірі 8270,00 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Пунктом 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Місце реалізації товарів - місце, обладнане електронним контрольно-касовим апаратом, або де є товарно-касова книга, в яких фіксується отримана виручка і здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з положеннями п.19.1.1. Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, громадяни, які одержують доходи від здійснення будь-якої підприємницької діяльності, пов"язаної з виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, зобов"язані вести книгу обліку доходів і витрат за формою №10.
Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженим постановою КМ України № 1269 від 26.09.2001 року, встановлено, що до книги вносяться такі відомості: порядковий номер запису, дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом, сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника, сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг), сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
В листі ДПА України від 05.11.1997 року №17-0117/10-8886, який є чинним на час проведення перевірки, визначено особливості ведення книги обліку доходів і витрат для сфери торгівлі, а саме: Показники, що зазначаються у графах 4, 5 і 6, заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу. Книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтись для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу.
Як вбачається з показів свідків, наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції, під час проведення перевірки книга обліку доходів та витрат була відсутня.
Крім того, з наданих відповідачем доказів, зокрема відомості до акту перевірки від 14.07.2010 року вбачається, що позивачем належним чином в порядку встановленому чинним законодавством не вівся облік товарних запасів і на час перевірки було виявлено не облікованих товарів на суму 4135,00 грн., а жодних доказів того, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування позивачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представників фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Губська О.А..
Сауляк Ю.В.