ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 року Справа № 2а/0370/521/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Клочко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби у Волинській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Відділу міграційної служби у Волинській області про скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні та зобов’язання Відділу міграційної служби у Волинській області прийняти рішення щодо оформлення документів для вирішення питання щодо оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сомалі, проживав у місті Могадішо та належить до етнічного клану Хавадле. Оскільки, він та члени його клану не озброєні, тому існує очевидна небезпека для життя позивача як від озброєних ісламських угрупувань, так і від проурядових збройних сил, у зв’язку з чим ОСОБА_2 виїхав із Сомалі в пошуках притулку.
ОСОБА_2 прибув в Україну у вересні 2010 року та з метою отримання статусу біженця в Україні звернувся до громадської організації HIAS (програма Юридичний захист», яка є партнером Регіонального представництва в Білорусі, Молдові та Україні Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців), про що 04.10.2010 року ОСОБА_2 було видане підтвердження № 3598.
Перебуваючи в м. Києві, ОСОБА_2 мав намір звернутись до Відділу міграційної служби в м. Києві із заявою про вирішення питання щодо надання йому статусу біженця, однак, у зв’язку з пошуком місця для проживання виїхав до м. Вінниці, де знаходиться громада сомалійців.
Не знайшовши притулку в м. Вінниці, ОСОБА_2 виїхав до м. Івано-Франківськ, де був затриманий працівниками МВ УМВС в Івано-Франківській області.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-3595/10/0970 постановлено видворити в примусовому порядку громадянина Сомалі ОСОБА_2 за межі України.
Перебуваючи в Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, 05.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Відділу міграційної служби у Волинській області про надання статусу біженця.
09.11.2010 року відповідачем прийняте рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позивач не погоджується із прийнятим Відділом міграційної служби у Волинській області рішенням щодо відмови у оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, оскільки вважає, що дане рішення прийнято без вивчення відповідачем ситуації, що склалась у Сомалі, де на даний час грубо порушуються права людини і громадянина, у зв’язку з чим перебування позивача в Сомалі є небезпечне для його життя.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення Відділу міграційної служби у Волинській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні та зобов’язати Відділ міграційної служби у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання статусу біженця.
З урахуванням уточнених позовних вимог представник позивача позов підтримав, додатково пояснив, що відповідачем не було надано об’єктивної та суб’єктивної сторін критерію побоювання позивача перебування у Сомалі, а враховуючи те, що на території південної та центральної частини Сомалі мають місце серйозні і широко поширені порушення прав людини, тому у позивача відсутні гарантії безпеки у випадку повернення до Сомалі.
Представник Відділу міграційної служби у Волинській області позов не визнала, в поданих письмових запереченнях акцентувала увагу суду на тому, що надана ОСОБА_2 інформація до Відділу міграційної служби у Волинській області не дає підстави кваліфікувати його як особу, що підпадає під дію ст.1 Закону України «Про біженців», так як ОСОБА_2 не мав належності до певних соціальних груп, політичних та громадських організацій, за наслідком діяльності яких позивач може стати жертвою переслідувань, в тому числі і за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), та не навів підстав, за яких не може користуватися захистом країни Сомалі.
Крім того, ОСОБА_2 до прибуття в Україні понад три роки проживав у Російській Федерації, що свідчить про відсутність з боку позивача дій пов’язаних з пошуком притулку.
Наведені обставини, на думку представника відповідача, є обґрунтованими та підставними при відмові ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання останньому статусу біженця.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сомалі, прибув в Україну у вересні 2010 року.
З метою отримання допомоги в проходженні державної процедури надання статусу біженця в Україні звернувся до громадської організації HIAS (програма Юридичний захист» яка є партнером Регіонального представництва в Білорусі, Молдові та Україні Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, про що 4.10.2010 року видане підтвердження № 3598.
05.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу міграційної служби у Волинській області із заявою про надання статусу біженця, яку наказом Відділу міграційної служби у Волинській області від 05.11.2010 року № 186 прийнято до розгляду.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про біженців» орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. Під час співбесіди заявникові, який не розуміє українську або російську мову, орган міграційної служби забезпечує перекладача, який перекладає на мову, якою заявник може спілкуватися.
Судом встановлено, що 5 листопада 2010 року Відділом міграційної служби у Волинській області за участю перекладачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено співбесіду з ОСОБА_2, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Сомалі, який проживав та був працевлаштований в місті Могадішо.
Оскільки в Сомалі відбувались постійні військові дії ОСОБА_2 мав побоювання щодо власного життя, у зв’язку з чим скориставшись паспортом та туристичною візою у 2007 році без перешкод виїхав із Сомалі до Російської Федерації, проживаючи протягом трьох років в місті Ярославль та Москві.
Із протоколу співбесіди вбачається, що ОСОБА_2 у 2008 році звертався із заявою про надання статусу біженця в органи міграційної служби Російської Федерації, проте заявнику було відмовлено у наданні статусу біженця. У 2009 році ОСОБА_2 повторно звернувся із заявою про надання статусу біженця в органи міграційної служби Російської Федерації, проте не дочекавшись відповіді залишив територію Росії.
09.11.2010 року Відділом міграційної служби у Волинській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв’язку із необґрунтованістю заяви та відсутністю підстав для надання статусу біженця.
Висновок від 09.11.2010 року Відділу міграційної служби у Волинській області щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця суд вважає обґрунтованим та підставним з огляду на наступне.
Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, державні гарантії захисту біженців регулюються Конституцією України, Законом України від 21.06.01 р. № 2557 «Про біженців», іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Зокрема до міжнародних норм права відносяться Конвенція про статус біженців 1951 року та Протокол про статус біженців 1967 року (ратифіковані Законом України від 10.01.02 р. № 2942), якими визначено загальні принципи щодо захисту біженців.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців» біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до статті А(2) Конвенції 1951 року про статус біженців особа, яка внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за ознакою належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів та знаходиться за межами країни своєї громадської належності та не може скористуватися захистом своєї країни, кваліфікується як біженець
Законом України від 21.10.99 року ратифіковано Угоду між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців Протокол про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців. Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців ухвалено Керівництво щодо процедур та критеріїв встановлення статусу біженців, відповідно до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року (Женева, 1992 рік).
Відповідно до зазначеного Керівництва надано загальний аналіз поняття «внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань». Так, до елементу «побоювання» відносять суб’єктивний стан особи - її психічний стан, який пов’язаний із характеристикою особистості заявника, а тому зазначається, що висновок про стан у країні - походження не є визначальним. Суб’єктивний стан особи встановлюється при особистому спілкуванні із представниками державного органу.
Після встановлення суб’єктивного елементу, відповідно до зазначеного Керівництва, слід дослідити об’єктивний елемент - «обґрунтовані побоювання». Зазначено, що такі побоювання повинні ґрунтуватися тільки на особистому досвіді особи.
Як вбачається із протоколу співбесіди з ОСОБА_2, його побоювання щодо власного життя базується виключно на припущеннях з прив’язкою на бойові дії, що відбуваються в Сомалі, разом з тим ОСОБА_2 ані при проведенні співбесіді, ані його представником в судовому засіданні не надано жодних доказів та не наведено жодних вагомих аргументів стосовно підставності таких побоювань.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 не належить до певних соціальних груп, політичних та громадських організацій, за наслідком діяльності яких позивач може стати жертвою переслідувань, в тому числі і за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства).
Стаття 10 Закону України «Про біженців» встановлює вичерпний перелік підстав (умов), за яких статус біженця не надається, серед яких, зокрема, є умова яка позбавляє можливості надати статус біженця особі, яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні.
Як встановлено судом ОСОБА_2 прибув в Україну у вересні 2010 року з Російської Федерації, де намагався отримати статус біженця та проживав останніх три роки.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що досягнення позитивного ефекту для суспільного інтересу шляхом запровадження будь-якого обмеження права повинно відповідати чинним актам законодавства України, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у зв’язку з чим висновок від 09.11.2010 року Відділу міграційної служби у Волинській області щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця суд вважає обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм Конституції України, Закону України «Про біженців», Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколом про статус біженців 1967 року (ратифіковані Законом України від 10.01.02 р. № 2942).
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про біженців», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби у Волинській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 02 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. Ю. Сорока