ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2011 року                                                                            Справа №  33/20-11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів:  Науменка І.М.,  Голяшкіна О.В.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача:  Заярний С.О. представник, довіреність №3/3451  від 02.09.10;

від відповідача:  Воротиленко О.С. представник, довіреність від 27.01.11; Бєлінський Є.О. представник, довіреність від 27.01.11;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Українсько-Грецьке підприємство “Харіс” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від  04.01.11 у справі №33/20-11

за позовом: публічного акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “КАПІТАЛ”, м. Донецьк   

до товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Українсько-Грецьке підприємство “Харіс”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 515 874 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2011 р. (суддя Рудовська І.А.) за клопотанням позивача забезпечено позов шляхом накладення  арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківських рахунках,  на рухоме і нерухоме майно, що належить відповідачу в межах суми позову, а саме в розмірі 5 102 269,23 грн.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить  скасувати ухвалу про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідач посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову, що свідчили б про можливість ускладнення  або унеможливлювали б виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Зокрема вказує, що строк повернення кредиту за кредитним договором  на відкриття кредитної лінії №20/2008 від 12.03.2008 р., на підставі якого подано позов,  додатковою угодою було продовжено до 15.04.2011 р., що свідчить про ненастання строку його повернення на час звернення з позовом.  Крім того  в забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за вказаним кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є будівлі, заставною вартістю 6 601 111,00 грн., а згідно звіту незалежної оцінки, проведеної на замовлення відповідача, оціночна вартість на даний час складає 6 687 763,00 грн.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржувану ухвалу вважає обґрунтованою та законною, просить залишити її без змін. В обґрунтування відзиву посилається на те, що з травня 2010 р. відповідачем було припинено  виконання умов кредитного договору, у тому числі щодо внесення процентів за користування кредитом, борг за якими складає 1 302 678,21 грн., що за умовами договору надає банку право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів та інших платежів обумовлених договором. Вимоги банку про усунення порушення кредитних зобов’язань залишені відповідачем без задоволення. Відсутність грошових коштів  на поточних рахунках  відповідача, що відкриті  у ПАТ “АКБ “Капітал” свідчить про погіршення його фінансового стану чи намагання уникнути повернення кредитних коштів. На теперішній час реальна ринкова вартість предмету іпотеки  становить 1 085 153,00 грн., що в декілька разів є меншим ніж сума, що заявлена до стягнення з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.  67 ГПК України позов забезпечується у тому числі накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Враховуючи обставини справи, у тому числі значну суму позову, тривалість невиконання відповідачем кредитних зобов’язань, зокрема щодо сплати процентів у значному розмірі згідно наведеного позивачем розрахунку, що відповідачем не спростовано, та те, що у разі винесення  рішення про задоволення позову, грошових коштів може не виявитись  у достатній кількості, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду вподальшому у випадку задоволення позову. У зв’язку зі зниженням середньої ринкової вартості нерухомого майна та суперечливими доказами, поданими сторонами щодо реальної ринкової вартості майна, переданого в іпотеку позивачу, судова колегія не погоджується з посиланням відповідача на необґрунтованість  вжиття заходів забезпечення позову у зв’язку з забезпеченням виконання кредитних зобов’язань іпотекою майна, оскільки це не спростовує забезпечення позову шляхом накладення арешту виключно в межах суми позову. Також відхиляються доводи відповідача про ненастання строку повернення кредиту, враховуючи обумовлену договором можливість вимоги його дострокового повернення. При цьому такі доводи стосуються правомірності заявленого позову, що має вирішуватись у судовому процесі шляхом вирішення відповідного спору, та не може бути вирішено на стадії його  забезпечення, тоді як посилання відповідача на необґрунтованість та безпідставність заявленого позивачем позову у даному випадку не мають очевидного характеру.

Відтак заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту співвідносяться з заявленим позовом та не порушують збалансованості інтересів сторін, оскільки вжиті в межах заявленої до стягнення суми, не суперечать вимогам щодо адекватності та розумності.

За викладеного судова колегія не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, яка не суперечить нормам процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 106 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Українсько-Грецьке підприємство “Харіс”    залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від  04.01.11 у справі №33/20-11 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                      В.Ф.Мороз

Суддя   І.М.Науменко

Суддя  

 О.В. Голяшкін