ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 61/9529.03.11
За позовом:Приватного акціонерного товариства Українська інноваційна страхова
компанія «Інвестсервіс»
До відповідача:Військової частини Р 9163
Про: відшкодування збитків в сумі 2 331 грн. 20 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники:
Позивача:Остапенко С.В.–дов. № 107 від 01.03.2011;
Відповідача:не з’явився
У судовому засіданні 29.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство Українська інноваційна страхова Компанія «Інвестсервіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини Р 9163 про відшкодування збитків в сумі 2 331 грн. 20 коп.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 08.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспорті № ВВ/4860571, яким було застраховано обов’язкову цивільно-правову відповідальність власника наземного транспорту марки Део Ланос, державний номер НОМЕР_1. Відповідно до довідки УДАІ, 22.10.2008 на вул. І.Мазепи, 33 у м. Києві дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ВАТ «НАСК «Оранта»автомобіля марки «ВАЗ 21101», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1. та застрахованого позивачем автомобіля під керуванням ОСОБА_2., якого постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2008 було визнано винним у вчиненні ДТП. Згодом до позивача з регресною вимогою звернулось ВАТ «НАСК «Оранта», в якому було застраховано пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «ВАЗ 21101», державний номер НОМЕР_2, згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № 25 від 17.01.2008. 20.11.2009 позивач, на підставі регресної вимоги та страхового акту № 551-09-59-006 від 04.11.2009 виплатив власнику автомобіля «ВАЗ 21101»державний номер НОМЕР_2 суму страхового відшкодування в розмірі 2 331 грн. 20 коп. Як зазначає позивач, відповідачем та винним у ДТП водієм, не було повідомлено позивача у встановлений п. 33.1.2 ст. 33 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»строк про ДТП, яка мала місце 22.10.2008. Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 331 грн. 20 коп. на підставі п. 1 ст. 1172 ЦКУ суму страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2. перебував з відповідачем у трудових (службових) відносинах та під час ДТП виконував службові обов’язки.
Ухвалою суду від 10.02.2011 порушено провадження у справі № 61/95, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.03.2011, зобов’язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою суду 18.03.2011 в зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 29.03.2011.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач, відповідно до ст. 64 ГПК України був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, направлена на адреси відповідача, вказані у позовній заяві.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
З довідки Управлінні Державної автомобільної інспекції від 04.11.2008 та постанови Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2008 у справі № 3/3574/08, вбачається, що 22.10.2008 о 06:30, ОСОБА_2., керуючи автомобілем «ДЕО», державний номер НОМЕР_1, в м. Києві на вул. І.Мазепи, 33, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21101»з державним номером НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1., що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2008 у справі № 3/3574/08 ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн. 00 коп.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій Жидков Г.В.
Майнові інтереси ОСОБА_1., пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу ВАЗ 21101», державний номер НОМЕР_2, були застраховані на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 25 від 17.01.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Страховиком) та ОСОБА_1. Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі дослідження № АА 1486СЕ-29.10-4 від 29.10.2008 було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1. у розмірі 2 414 грн. 20 коп. (платіжне доручення № 2443 від 17.02.2009).
26.06.2009 Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»звернулась до позивача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування порядку регресу, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі –2 414 грн. 20 коп.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВВ/4860571 між Закритим акціонерним товариством Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»правонаступником якої є позивач –Приватне акціонерне товариство Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»та Військовою частиною Р 9163 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25 500 грн. 00 коп., франшизу встановлено в сумі 0 грн. 00 коп.
Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Позивачем 04.11.2009 було складено страховий акт № 551-09-59-006, згідно якого розмір збитків, завданих власнику автомобіля «ВАЗ 21101», державний номер НОМЕР_2 становить 2 331 грн. 20 коп.
Відповідно до платіжного доручення № 5565 від 20.11.2009 позивачем було виплачено ВАТ «НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 2 331 грн. 20 коп.
Відповідно підпункту 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дію, вони мають підтвердити це документально.
Позивачем належним чином було надано суду підтвердження, що повідомлень щодо ДТП від 22.10.2008 за участю автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ 21101», державний номер НОМЕР_2 Хонда, від відповідача - Військової частини Р 9163 до позивача не надходило, чим порушено вимоги вищезазначеної норми законодавства.
Відповідно підпункту ґ п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Із матеріалів справи, а саме: подорожнього листа службового легкового автомобіля № 25991 від 22.10.2008, довідки Військової частини Р-9163 від 09.09.2009, вбачається, що між відповідачем та ОСОБА_2. та на момент скоєння ДТП, існували службові відносини.
Відповідно до частини 1 статті 1192 Цивільного Кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм службовцем ОСОБА_2. під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Статтею 1191 Цивільного Кодексу України передбачено, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» виникло право вимоги до Військової частини Р 9163, на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1191 Цивільного Кодексу України, у порядку регресу стягнення суми виплаченого відшкодування у розмірі 2 331 грн. 20 коп.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення суми виплаченого відшкодування, завданого в Дорожньо-транспортній пригоді в порядку регресу в сумі 2 331 грн. 20 коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини Р 9163 (04112, м. Київ, вул. Шамрила, 13; код 20003377) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, офіс 208; код 23498273) суми виплаченого відшкодування у розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 20 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.М. Івченко
Дата підписання рішення: 01.04.2011