ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 р. № 26/140(05-5-26/31152)
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів: Черкащенка М.М.
Кривди Д.С.,
Студенця В.І.
за участю представників
сторін позивача –не з'явився;
відповідача –Матієнко А.В.;
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп`ютерні системи"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 13.10.2010
у справі № 26/140 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-НТ"
до Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп`ютерні системи"
про стягнення 50 732,17 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-НТ" (далі –ТОВ "Альфа-НТ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп`ютерні системи" (далі –ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи") про стягнення 47 721,60 грн. основного боргу, 872,64 грн. 3% річних та 2 137,93 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2009 порушено провадження у справі № 26/140 за позовом ТОВ "Альфа-НТ" до ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" про стягнення 50 732,17 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Пінчук В.І.) від 17.06.2010 позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, факт одержання товару підтверджено первинними документами, ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" за поставлений товар не розрахувалося, отже вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Євсіков О.О.) від 13.10.2010 рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" подало касаційну скаргу, в якій просить вказані акти, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, та прийняти нове рішення, яким визнати спірний правочин неукладеним.
У касаційній скарзі ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 527 ЦК України та ст. ст. 41, 43 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.03.2011.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки товару, шляхом обміну документами.
ТОВ "Альфа-НТ" поставило ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" товар, а саме: корпус КМЕ СХ-1359 РМ-350Р в кількості 300 шт., що підтверджується видатковою накладною №СФ-0001909 від 27.10.2006, який був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_5 (довіреність серії ЯМЮ № 980649 від 23.10.2006). Загальна вартість товару склала 47721,60 грн.
Проте, ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" за поставлений товар не розрахувалось, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ТОВ "Альфа-НТ" у сумі 47721,60 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами шляхом поставки та прийняття товару, між ними було укладено договір поставки.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що 23.02.2009 позивач звернувся до боржника з вимогою погасити наявну заборгованість. Відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав та за поставлений товар не розрахувався.
ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" мотивує свою відмову від виконання зобов`язання, зокрема, тим, що за довіреністю серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006 товар не отримувало, а видаткова накладна №СФ-0001909 підписана незаконно невстановленою особою без зазначення номеру і дати довіреності.
Також товариство вказує на те, що довіреність серії ЯМЮ №980649 заповнена без дотримання вимог Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно видаткових накладних №СФ-0001862 від 23.10.2006, №СФ-0001841 від 20.10.2006, №СФ-0001909 від 27.10.2006, №СФ-0001880 та №СФ-0001910 від 27.10.2006 наявних в матеріалах справи, позивачем було відвантажено відповідачу корпусів в кількості 1698 шт., з яких 498 шт. було отримано за довіреністю серії ЯМЮ № 980610 від 19.10.2006 та 1200 шт. за довіреністю серії ЯМЮ № 980649 від 23.10.2006.
Відповідно до Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірна довіреність серії ЯМЮ № 980649 від 23.10.2006 видана саме ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи". Також судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна довіреність відповідає вимогам Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", оскільки не містить виправлень, всі реквізити та рядки заповнені, у т.ч. дані паспорту уповноваженої особи, а також містить засвідчений керівниками підпис уповноваженої особи, підписана керівними особами підприємства та містить печатку ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" і була пред’явлена до закінчення дійсності строку довіреності (01.11.2006).
Даною довіреністю ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" уповноважило ОСОБА_5 на отримання матеріальних цінностей від ТОВ "Альфа-НТ"( корпус в кількості 1200 шт. та клавіатура в кількості 500 шт.). За видатковою накладною № СФ-0001909 останнім було отримано товар, а саме: корпус в кількості 300 шт.
Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" доказів оплати поставленого товару на суму 47 721,60грн. за видатковою накладною № СФ-0001909 від 27.10.2006 суду не надало, у порядку, визначеному ст. 33, 34 ГПК України, то враховуючи приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення з ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" суми основного боргу в розмірі 47721,60 грн. обгрунтовано задоволено.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, враховуючи доведену наявність у ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" суми основного боргу, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вимоги ТОВ "Альфа-НТ" про стягнення з ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" 872,64 грн. - 3% річних та 2 137, 93 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи", викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Інформаційні комп`ютерні системи" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 у справі № 26/140 –без змін.
Головуючий - суддя Черкащенко М.М.
Судді: Кривда Д.С.
Студенець В.І.