ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 р. № 2-23/4600-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДунаєвської Н.Г.
суддів :Владимиренко С.В.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р.
у справі№ 2-23/4600-2009
за позовом ОСОБА_1
(надалі –ОСОБА_1)
доСП у формі ТОВ "Південний хрест";
ПП "Дюнар";
ТОВ "Економікторг"
третя особа ОСОБА_4
провизнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача- ОСОБА_1
від відповідача-1- не з'явились
від відповідача-2- не з'явились
від відповідача-3- не з'явились
від третьої особи- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до СП у формі ТОВ "Південний хрест", ПП "Дюнар", ТОВ "Економікторг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.10.2007 р., укладеного між ПП "Дюнар" та ТОВ "Економікторг" про передачу у власність торгово-розважального комплексу з рестораном, що розташований за адресою м. Євпаторія, вул. Горького 5г, загальною площею 1 245,8 кв. м.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 р. (суддя Доброрез І.О.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. (судді: Антонова І.В., Градова О.Г., Заплава Л.М.) рішення скасоване та прийнято нове про відмову в позові.
Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.09.2007 р. на загальних зборах учасників СП у формі ТОВ "Південний хрест" було прийнято рішення про виключення із числа учасників товариства ОСОБА_1 та проведення з ним розрахунку, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", прийнято рішення про перерозподіл часток в товаристві та про затвердження нової редакції Статуту підприємства. Також було прийнято рішення про продаж торгівельно-розважального комплексу з рестораном, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 5-г. (надалі –нерухоме майно).
15.09.2007 р. між СП у формі ТОВ "Південний хрест" (продавець) та ПП "Дюнар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 9415.
В подальшому, ПП "Дюнар" продало ТОВ "Економікторг" майно за договором купівлі-продажу від 16.10.2007 р., який було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4461.
27.12.2007 р. ТОВ "Економікторг" нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 5553.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2009 р. у справі № 2-5/16532-2007 визнано недійсним та скасовано рішення зборів засновників (учасників) СП у формі ТОВ "Південний хрест" від 14.09.2007 р. про виключення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства та про затвердження в новій редакції Статуту товариства.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2009 р. у справі № 2-22/3566-2009 визнано недійсним рішення загальних зборів СП у формі ТОВ "Південний Хрест" від 14.09.2007 р. в частині продажу ПП "Дюнар" нерухомого майна та уповноваження президента СП у формі ТОВ "Південний хрест" Шовкопляс С.Г. укласти від імені товариства договір купівлі-продажу; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2007 р., укладеного між СП у формі ТОВ "Південний Хрест" та ПП "Дюнар".
Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1, посилаючись на вказані вище обставини справи, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.10.2007 р., укладений між ПП "Дюнар" та ТОВ "Екомікторг", посилаючись на невідповідність його вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно положень ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.
Частиною 1 ст. 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що з наведених підстав позову та обставин справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу від 16.10.2007 р., укладений на підставі визнаного у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2007 р., порушує права саме СП у формі ТОВ "Південний Хрест", а не ОСОБА_1, як учасника товариства.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що законом не передбачено право учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти учасникам господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Враховуючи викладене, встановивши, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом права СП у формі ТОВ "Південний Хрест" на належне йому майно, відчужене за спірним договором купівлі-продажу, поза відносинами представництва, апеляційний господарський суд дійшов правомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч.1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі № 2-23/4600-2009 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді С. Владимиренко
О. Подоляк