ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

04 квітня 2011 р.                                                                                   № ПР30/145-09(25/47-08)  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівПолянського А.Г.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року

у справі господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", м. Дніпропетровськ

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКомунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ

провизнання права власності

за зустрічним позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

доВідкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", м. Дніпропетровськ

провизнання права державної власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2010 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року у справі № ПР30/145-09 (25/47-08) позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності задоволено в повному обсязі; в задоволенні зустрічних позовних вимог Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області судом було відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

За змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна  скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня  набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Колегією суддів Вищого господарського суду України було встановлено, що у відповідності до статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року (повний текст постанови складено 21.10.2010 року) закінчився 10.11.2010 року.

Проте, касаційну скаргу скаржником було подано лише 09.03.2011 року, що підтверджується відтиском штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (вхідний № 502/11), а тому встановлений для оскарження судових актів строк було пропущено.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз’яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Всупереч наведеному, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржником в п. 1 прохальної частини скарги лише заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку та не вказано жодної поважної причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року було оголошено представнику позивача та відповідача в судовому засіданні 18.10.2010 року, а повний текст постанови було складено та направлено сторонам вчасно –21.10.2010 року (відмітка суду т. ІІІ а.с. 71 на зворотній сторінці), тобто в межах встановленого строку на касаційне оскарження, а скаржником не було надано суду доказів неможливості подання касаційної скарги у встановлені процесуальним законом строки.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує той факт, що уповноважений представник відповідача (скаржника) за первісним позовом був присутній у судовому засіданні апеляційного господарського суду 18.10.2010 року, а тому був обізнаний з резолютивною частиною постанови суду і мав можливість вчасно подати касаційну скаргу (т. ІІІ а.с. 67-69).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов’язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об’єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Таким чином, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб’єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113  Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про відновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року у справі № ПР30/145-09 (25/47-08) –відхилити.

2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року у справі № ПР30/145-09 (25/47-08) –повернути скаржнику.

Головуючий суддя                  В.С. Божок

Судді:                                                                              А.Г. Полянський

       О.М. Сибіга