ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 березня 2011 р.                                                                                    № 47/264-10  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г.

суддів :Владимиренко С.В.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

на постановуХарківського апеляційного

господарського суду від 10.01.2011 р.

та рішеннягосподарського суду Харківської

області від 08.11.2010 р.

у справі№ 47/264-10

за позовом ЗАТ "АСТРА"

доПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

треті особи 1)Приватний нотаріус Харківського

міського нотаріального округу

ОСОБА_1;

2)Концерн "Харківський канатний

завод"

провизнання виконавчого напису

нотаріуса таким, що не підлягає

виконанню

за участю представників:

від позивача- не з'явились

від відповідача- Сизова Л.В.

від третьої особи-1- не з'явились

від третьої особи-2- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року ЗАТ "АСТРА" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено: визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 2278, вчинений 07.07.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ЗАТ "АСТРА" таким, що не підлягає виконанню.

Рішення та постанова мотивовані тим, що оскільки предметом договору застави є рухоме майно, то до даних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в якому відсутній такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як вчинення виконавчого напису.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.12.2008 р. між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержатель) та ЗАТ "АСТРА" (заставодавець) укладено договір застави рухомого майна № 68108Z185 (надалі –Договір застави).

Відповідно до п. 1.1. Договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із Генеральної угоди № 68108N13 від 18.08.2008 р., укладеної між Концерном "Харківський канатний завод" (боржник) та заставодержателем, відповідно до якої останній при виконанні боржником певних його умов, відкриває боржнику ліміт заборгованості на здійснення активних операцій в сумі, що не перевищує 1 800 000 доларів США, строком до 17.08.2013 р.

У п. 2.1.3. Договору застави передбачено випадки, коли заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством, зокрема виникнення у останнього права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до розділу 4 даного договору, звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється відповідно до чинного законодавства України, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом.

07.07.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис за договором застави рухомого майна про звернення стягнення на рухоме майно позивача, яке підлягає витребуванню.

Як встановлено господарськими судами, предметом договору застави від 17.12.2008 р. є рухоме майно ЗАТ "АСТРА"  .

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 01.01.2004 р., який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями вказаного Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1)          передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2)          продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, умови договору щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису суперечать нормам чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги та визнали спірний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. у справі № 47/264-10 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                        Н. Дунаєвська

Судді                                                                                                      С. Владимиренко

                                                                                                         О. Подоляк