Головуючий у 1 інстанції - Добривечір Л.Д.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року справа №2а-1253/10/1218
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-1253/10/1218 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 20.10.2010 року звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 листопада 2010 року позов було задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, щодо не нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2, як «дитині війни»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 18.11.2010 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, у зв’язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 9).
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правовий статус дітей війни визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, що встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни».
Що стосується терміну - з 09.07.2007 року, з якого суд поклав обов’язок здійснити доплату до пенсії позивачеві, то колегія суддів не погоджується з ним через таке.
Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» (надалі – Закон № 1691) справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них були віднесені до цивільного судочинства, строк позовної давності в яких в такому провадженні становить три роки. Цей Закон набрав чинності 10 березня 2010 року і діяв до 09 вересня 2010 року, тобто до часу прийняття Конституційним судом України рішення № 19рп/2010.
Окрім того, 07.07.2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів, згідно з розділом ХП якого вищевказана категорія справ була повернута до адміністративної юрисдикції, який набув чинності 30 липня 2010 року.
За таких умов позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з 01.01.2010 року.
Що стосується позовних вимог за 2009 рік, то суд вважає за доречне застосування вимог ч. 2 ст. 99 КАС України відносно строків звернення до суду з огляду на приписи ч. 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» (надалі – Закон № 1691) справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них були віднесені до цивільного судочинства, строк позовної давності в яких в такому провадженні становить три роки. Цей Закон набрав чинності 10 березня 2010 року і діяв до 09 вересня 2010 року, тобто до часу прийняття Конституційним судом України рішення № 19рп/2010.
Окрім того, 07.07.2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів, згідно з розділом ХП якого вищевказана категорія справ була повернута до адміністративної юрисдикції, який набув чинності 30 липня 2010 року.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
У разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє і його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
За таких умов позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з 01.01.2010 року.
Що стосується позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, то суд вважає за доречне застосування вимог ч. 2 ст. 99 КАС України відносно строків звернення до суду з огляду на приписи ч. 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов’язаних із застосуванням цього закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, тому невизначення судом першої інстанції кінцевої дати періоду, за який має бути здійснено перерахунок пенсії, є цілком правомірним та відповідає діючому законодавству. В межах бюджетного року визначається тільки розмір мінімальної пенсії за віком, як величини, з якої обраховується підвищення пенсії на 30%, а норма закону, що гарантує таку виплату, є незмінною.
Колегія суддів вважає безпідставним довід апеляційної скарги стосовно того, що саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» повинен визначатися прожитковий мінімум на одну особу з огляду на те, що швидкоплинні економічні умови сучасного життя регулюються бюджетним законодавством.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням строку на звернення до суду з зазначеним позовом. В іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-1253/10/1218 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо ненарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2, як «дитині війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Г.М. Міронова.
І.В. Юрко