Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року справа №2а-19254/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
при секретарі судового засідання Задоєнку О.В., за участю представника позивача Шаталової О.А., представника відповідача Коростильова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-19254/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стандарт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010р. № 0000742302/1/29336 та від 22.07.2010р. № 0000752302/1/29337,-
В С Т А Н О В И Л А:
20 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стандарт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010р. № 0000742302/1/29336 та від 22.07.2010р. № 0000752302/1/29337 .
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-19254/10/0570 адміністративний позов задоволено. Визнані недійсними податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 22.07.2010р. № 0000742302/1/29336 та від 22.07.2010р. від 0000752302/1/29337.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просив ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стандарт» є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради 27.11.1995 року, код ЄДРПОУ 23984536.
Відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2009р., результати якої відображені у акті перевірки №918/23-2-23984536 від 05.05.2010р. (надалі – Акт перевірки).
В акті перевірки зазначені порушення з боку позивача п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 90 750 грн. у т.ч. за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. на суму 24750 грн., за 2008 рік у сумі 33000 грн., за 2009 рік у сумі 33000 грн.
Крім того, відповідачем встановлене порушення позивачем п. 5 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 2, 5, 7, 12, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижений податок на землю у сумі 34 757,95 грн. у т.ч. за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. на суму 8798,42 грн., за 2008 рік у сумі 12062,33 грн., за 2009 рік у сумі 13897,2грн.
На підставі акту перевірки відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2. ст..4, п.п. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2010р.: №0000742302/0/20447 про визначення позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 90750 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45375 грн. та №0000752302/0/20499 про визначення позивачеві податкових зобов’язань з земельного податку у сумі 34757,95 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17888,98 грн.
Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПІ у м. Краматорську, яка рішенням від 22.07.2010р. №29303/10/25-012-3 залишила їх без змін.
У зв’язку з цим відповідно до ч.3 п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010р.: №0000742302/1/29336 про визначення позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 90750 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45375 грн. та №0000752302/1/29337 про визначення позивачеві податкових зобов’язань з земельного податку у сумі 34757,95 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17888,98 грн.
Нормами, порушення яких позивачем спричинило заниження податкових зобов’язань, відповідач визначив п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9, п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно зазначених норм до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так, відповідачем у Акті перевірки відображено (т.1 а.с.41), що між позивачем та фізичними особами – підприємцями укладені договори відповідального зберігання, за якими останні приймають на зберігання передані поклажодавцем речі, зобов’язуються повернути їх у схоронності, а також надають послуги з навантаження та розвантаження автотранспорту, у якому вказані речі перевозяться.
Виконання вказаних договорів підтверджене актами приймання-здачі за відповідні місяці. Але до перевірки не були надані первинні документи – акти приймання –передачі, квитанції, розписки, які б підтверджували передачу товарів на зберігання та повернення їх із зберігання.
Зважаючи на це відповідач стверджує про неможливість визначення обсягу наданих послуг із зберігання, розвантаження та навантаження, їх фактичну вартість а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. За висновками відповідача таке призвело до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 90 750 грн. у т.ч. за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. на суму 24750 грн., за 2008 рік у сумі 33000 грн., за 2009 рік у сумі 33000 грн.
Колегією суддів встановлено, що між позивачем та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 укладений договір від 29.12.2008р. (т.1 а.с. 126), за яким позивач передає, а підприємець приймає на зберігання майно, яке зобов’язується повернути у схоронності позивачеві або іншій особі за довіреністю від позивача. Оплата вартості послуг складає 1000 грн. на місяць та здійснюється за актами зберігача. У додатку №1 до даного договору міститься розшифровка складу послуг зі зберігання, за якою вартість безпосередньо зберігання складає 950 грн., та вартість розвантаження та навантаження під час приймання-видачі товарів, складування товарів складає 50 грн. Строк дії договору встановлений до повного його виконання сторонами.
Сторони вказаного договору 02.01.2009р. уклали додаткову угоду, якою передбачили можливість одержання товарів на зберігання не від позивача, а від інших осіб (постачальників позивача). Також запроваджене щомісячне звіряння кількості товарів переданих та прийнятих на зберігання.
Аналогічні за змістом договори зберігання (різною є тільки вартість послуг) та додаткові угоди укладені позивачем з фізичними особами – підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
На підтвердження виконання даних договорів позивачем з вказаними підприємцями складалися акти приймання-передачі виконаних робіт, у яких зазначався зміст послуг та період їх надання; щомісячні акти звірення руху товарів між довірителем та зберігачем; акти передачі товарів на зберігання та накладні на їх видачу.
Ухвалою від 31.08.2010 року судом першої інстанції з метою дослідження даних документів була призначена судова бухгалтерська експертиза. Перед експертом було постановлене питання «Чи є документально обґрунтованими висновки акту перевірки ДПІ в м. Краматорську від 05.05.2010р. за № 918/23-2-23984536 про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 25.12.2994 р. за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого, відповідно до акту перевірки, в період з 01.04.2007р. по 31.12.2009р. занижено зобов’язання по сплаті податку на прибуток в сумі 90750 грн.».
Згідно висновку судового експерта №271/24 від 05.01.2011р. умовами договорів не передбачений порядок розрахунку вартості послуг зберігання у залежності від обсягу прийнятих на зберігання товарів. Наявність фіксованої вартості послуг зі зберігання дозволяє складання актів наданих послуг без зазначення кількості товарів, прийнятих на зберігання, часу їх зберігання тощо.
Досліджені експертом прибуткові накладні, акти приймання товарів на зберігання, видаткові накладні по відпуску товарів покупцям від зберігачів, реєстри актів приймання-передачі товарів на зберігання, реєстри видаткових накладних та квитанцій по відпуску товарів зі зберігання відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять усі необхідні реквізити. Експертом встановлено, що вони разом з дослідженими регістрами бухгалтерського обліку підтверджують передання позивачем товарів на зберігання, їх рух, переміщення та відпуск зі зберігання. Заснована позивачем система документообігу підтверджує факт отримання позивачем послуг по зберіганню ТМЦ та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
До вказаного висновку експерт прийшов з урахуванням відсутності у позивача власних чи орендованих складів та знаходження за даними регістрів бухгалтерського обліку у підприємства залишків ТМЦ на кінець місяця, рух товарів за дебетом та кредитом, що свідчить про те, що товар позивачем купувався, зберігався та реалізовувався. Залучення сторонніх осіб для зберігання ТМЦ є необхідною складовою, яка забезпечує роботу підприємства.
З урахуванням наведеного експерт дійшов висновку, про документальну необґрунтованість акту перевірки ДПІ в м. Краматорську від 05.05.2010р. за № 918/23-2-23984536, зокрема висновків про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 25.12.2994 р. за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого, відповідно до акту перевірки, в період з 01.04.2007р. по 31.12.2009р. занижено зобов’язання по сплаті податку на прибуток в сумі 90750 грн.
Колегія суддів погоджується з даними висновками експерта, вважає його повним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.
Доводи відповідача щодо недотримання позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки акти приймання виконаних робіт належать до первинних документів, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Були надані до перевірки, що підтверджується відповідачем у Акті перевірки. Відсутність у них переліку товарів, що передаються на зберігання, не впливає на їх юридичне значення, оскільки вартість послуг зі зберігання не залежить від кількості таких товарів. За тих самих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість на підставі цих актів визначити фактичну вартість отриманих послуг.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 90 750 грн. не відповідають приписам законодавства та спростовані зібраними у справі доказами.
При проведені перевірки, відповідачем встановлене порушення позивачем п. 5 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 2, 5, 7, 12, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижений податок на землю у сумі 34 757,95 грн. у т.ч. за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. на суму 8798,42 грн., за 2008 рік у сумі 12062,33 грн., за 2009 рік у сумі 13897,2грн.
У Акті перевірки відповідачем відображено (т.1 а.с. 79), що на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 23.11.2005р., а також листа управління Держкомзему у м. Краматорську №04-0523 від 15.04.2009р. відповідачем встановлено заниження сплати за використання позивачем земельної ділянки по вул. Орджонікідзе, 10 у м. Краматорську.
У ході перевірки, підприємством було надано договір купівлі-продажу будівлі № 9915 від 23.11.05 р. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ТПК «Стандарт» придбало нежитлову будівлю, загальною площею 5092,1 кв.м., за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10 у ВАТ «Науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування». Зазначена обставина позивачем не заперечується.
Згідно ч.1 ст. 120 Земельного Кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів. сплачують земельний податок.
Об'єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні. Порядок нарахування цього податку залежить від категорії, до якої належить конкретна земельна ділянка.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92р. № 2535-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2535-ХІІ ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно з ст.14 Закону № 2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до пункту 4 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.01 № 434 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.11.01 за № 963/6154 (із змінами та доповненнями), у разі набуття права власності та/або права користування земельної ділянкою протягом року платник земельного податку подає звітний Розрахунок протягом місяця від дня виникнення такого права.
Згідно з ст. 15 Закону № 2535-ХІІ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Право власності та право користування земельною ділянкою у ТОВ «ТПК «Стандарт» виникло з 23.11.05 р. на підставі договору купівлі-продажу № 9915. Тому, за у відповідності до ст.14 Закону № 2535-ХІІ, товариство повинно було надавати податкові розрахунки по земельному податку, за період який перевірявся, та сплачувати земельний податок з дати набуття права користування земельною ділянкою, а саме з 23.11.05р.
Крім того, ТОВ «ТПК «Стандарт» використовувало земельну ділянку по вул. Орджонікідзе, 10 в фінансово - господарській діяльності, що підтверджується використанням електричної енергії. Товариством були укладені угоди з ТОВ «Фінансова компанія ДС» «про відшкодування витрат споживача по електричному постачанню та спільному використанню електричних мереж»: договір № ЗУ-010 від 02.10.06р. термін дії з 02.10.06р. по 30.09.07р.; договір № У-006 від 25.01.08р. термін дії з 01.02.08 р. по 01.12.08р.; договір № 3-010 від 03.12.07р. термін дії з 01.02.08р. по 01.12.08р. Також, ТОВ ТПК «Стандарт» (споживач) уклало договір про постачання електричної енергії від 01.09.08 з ТОВ «Сервіс-Інвест» (постачальник) термін дії до 31.12.09, згідно додатку № 6 до договору. Перелік споживачів позивачем зазначені - комп'ютерне та офісне обладнання, світильники. Використання електричної енергії підтверджується виставленими вищевказаними постачальниками на адресу ТОВ ТПК «Стандарт» рахунків-фактури та актів прийому - передачі електричної енергії.
Між тим, позивач не надавав розрахунки з земельного податку до ДПІ у м. Краматорську та не сплачувало земельний податок до бюджету за відповідну земельну ділянку за період з 01.01.07 по 31.12.09 що привело до заниження суб'єктом господарювання податкового зобов'язання з земельного податку всього у сумі 34757,95 грн., у тому числі за 2007 рік (за період з 01.04.07р. по 31.12.07р.) у сумі 4 8798,42 грн., за 2008 рік (за період з 01.01.08р. по 31.12.08р.) у сумі 1206233 грн., за 2009 рік ( за період з 01.01.09 по 31.12.09) у сумі 13897,20 грн.
Податковим органом при розрахунку площі земельної ділянки по вул. Орджонікідзе, 10 були враховані відомості Краматорського бюро технічної інвентаризації (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія СВУ № 894289 від 02.12.05) ТОВ «ТПК «Стандарт» належить 986/1000 часток будівлі лабораторного корпусу №2 загальною площею 5092,1 кв.м., що складає 217/1000 часток від усього об'єкту по вул. Орджонікідзе, 10.
Відповідно до статті 18 Закону № 2535-ХІІ, платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.
Відповідно до статті 26 зазначеного Закону за порушення Закону України "Про плату за землю» платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним Кодексом України та законами України.
Преамбулою Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року визначено «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашень зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом 15.1.1 пункту 5.1 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
З додатку № 17 до Акту перевірки (т.1 а.с. 223) вбачається, що відповідачем виходячи з площі земельної ділянки 5092,1 кв.м. та грошової оцінки цієї земельної ділянки, що була повідомлена зазначеним вище листом управління Держкомзему у м. Краматорську, розрахований податок на землю, який мав сплатити позивач у період з 01.04.2007р. по 31.12.2009 р. у розмірі 34 757,95 грн.
Крім того, з розрахунку штрафних санкцій, що підлягають застосовуванню у зв’язку з донарахуванням податку на землю (т.1 а.с. 224) вбачається, що вони застосовані як за заниження податкових зобов’язань, так і за неподання декларацій відповідно до п.п. 17.1.1, 17.1.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Розмір санкцій складає 17888,98 грн.
За спірним податковим повідомленням-рішенням №0000752302/1/29337 від 22.07.2010р. позивачеві визначені податкові зобов’язання з земельного податку у розмірі 34757,95 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17888,98 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним вищезазначеного даного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції як на правову підставу, помилково послався на те, що позивач не набув права власності а також права користування земельною ділянкою.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір купівлі-продажу будівлі № 9915 від 23.11.05 р. відповідно до якого ТОВ «ТПК «Стандарт» придбало нежитлову будівлю, загальною площею 5092,1 кв.м., за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, не є підставою вважати, що до позивача перейшло право власності або право користування земельною ділянкою.
Колегія суддів вважає, що ухилення, з боку позивача, від реєстрації права власності або користування земельною ділянкою, не звільняє останнього від податкових зобов’язань по сплаті податку на землю.
Виходячи з аналізу вищенаведеного, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010р. №0000752302/1/29337.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням строку на звернення до суду з зазначеним позовом. В іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області – задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-19254/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стандарт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010 р. № 0000742302/1/29336 та від 22.07.2010р. № 0000752302/1/29337 – скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стандарт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010р. № 0000742302/1/29336 та від 22.07.2010р. № 0000752302/1/29337 задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 22.07.2010р. № 0000742302/1/29337.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий А.А. Блохін
Судді : Г.М. Міронова
І.В. Юрко