Головуючий у 1 інстанції - Оробцова Л.О.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року справа №2а-170/10/1217
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації на постанову Міловського районного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-170/10/1217 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації “про зобов'язання нарахувати та сплатити недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,-
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Постановою Міловського районного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-170/10/1217 позов було задоволено, а саме: визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2, як учаснику війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.
Дослідивши наявні в справі докази, судом встановлено на підставі посвідчення відповідного зразка серії НОМЕР_1 позивач дійсно має статус учасника війни і перебуває на обліку в УПСЗН Міловської РДА.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, який набрав чинності з 01.01.1994 року, щорічно до 5-го травня учасники бойових дій мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком.
Із досліджених доказів судом встановлено, що згідно довідки УПСЗН і письмових заперечень позивач отримав грошову допомогу до 5 травня: у 2010 році у розмірі 380 гривень.
Враховуючи, що на момент проведення виплати у 2010 році обмежень щодо застосування ст.12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"не було грошова допомога позивачу підлягає виплаті в розмірі, встановленому цим Законом, а саме в розмірі 5-х мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком станом на 1 квітня 2010 року - 706 гривень.
При тому що у 2010 році виплата була проведена позивачу в менших розмірах, ніж встановлено законом, суд вбачає що право позивача в частині проведення цих виплат було порушене, а тому позовні вимоги за 2010 рік підлягають задоволенню, у зв’язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу в розмірі 5-х мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше сплачених сум.
При визначенні розміру допомоги до 5 травня суд вважає за можливе за аналогією закону застосування розміру мінімальної пенсії за віком, установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за нормою якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тому що іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а відсутність такого правового акту не є підставою для відмови в реалізації позивачем законного права на отримання щорічної одноразової грошової допомоги підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними (урядовими) нормативними актами, які встановлюють відмінні від законів розміри грошової виплати, не приймає до уваги доводи відповідача про законність проведення виплат у 2010 році в межах бюджетних призначень на підставі Постанови КМ України від 07.04.2010 року №299 “Про розміри разової грошової допомоги що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”, тому що ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є чинною, а тому підлягає застосуванню Закон.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації –залишити без задоволення.
Постанову Міловського районного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-170/10/1217 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації “про зобов'язання нарахувати та сплатити недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: А.А.Блохін
Судді: Г.М.Міронова
І.В.Юрко