Головуючий у 1 інстанції - Кацаренко І.О.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року справа №2а-26/11/0535
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: позивача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 04 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову компенсацію, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову компенсацію в розмірі 39675, 60 грн.
Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 04 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано неправомірною відмову відповідача в виплаті недонарахованої разової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю позивачу у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час отримання інвалідності та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області донарахувати і виплатити позивачу за рахунок державного бюджету недоотриману суму одноразової компенсації у розмірі 39675, 60 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу передбачена одноразова компенсація, як учаснику ЛПА на ЧАЕС, якому встановлено 2 групу інвалідності з 23.09.2010 року, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Отже, виходячи з цього судом першої інстанції було постановлено зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області донарахувати і виплатити позивачу за рахунок державного бюджету недоотриману суму одноразової компенсації у розмірі 39675, 60 грн., виходячи з розрахунку (888 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати) х 45) – 284, 40 грн. (сплачена відповідачем сума).
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно постанови КМУ від 26 липня 1996 року № 836 одноразова компенсація особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 групи інвалідності склала 189, 60 грн., а відповідно до постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 розмір одноразової компенсації особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 групи інвалідності складає 284, 40 грн. Виходячи з вищезазначених постанов позивачу повинні виплатити одноразову компенсацію зі зміною групи інвалідності у розмірі 94, 80 грн.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до першої категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області з 15 листопада 2004 року, як інвалід 3 групи. 23 вересня 2010 року позивач визнаний інвалідом 2 групи безстроково (арк. справи 7,8).
Отже, переглядаючи справу в межах позовних вимог, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вже зазначалося раніше, позивачу було встановлено 15 листопада 2004 року 3 групу інвалідності, а 23 вересня 2010 року позивачу встановлено вищу групу інвалідності, а саме 2.
Відповідно до листа відповідача, позивачу нараховано додатково 94 грн. 80 коп., як різниця при зміні групи інвалідності, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836. А також, зазначено, що при наджодженні бюджетних коштів компенсація буде виплачена у повному обсязі (арк. справи 9).
Згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація при встановленні групи інвалідності, яка виплачується у розмірах: інвалідам 1 групи – 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат. При встановленні інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях, тобто при підвищенні з третьої групи на другу - 15 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення групи.
Враховуючи те, що вихідним критерієм для визначення розміру одноразової компенсації при встановлені групи інвалідності виступає мінімальна заробітна плата, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими-актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по - різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 26.07.1996 року № 836 визначено, що інвалідам третьої групи одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі189,60 грн., а відповідно до постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 розмір одноразової компенсації особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 групи інвалідності складає 284, 40 грн. Отже, різниця при зміні групи інвалідності має складати 94, 80 грн. (284, 40 грн. – 189, 60 грн.).
Аналізуючи зміст вищенаведених норм колегія суддів дійшла до висновку, оскільки вихідним критерієм для визначення розміру одноразової компенсації при встановлені групи інвалідності виступає мінімальна заробітна плата, а тому положення ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Проте, оскільки, позивач в позові просить зобов’язати донарахувати та виплатити йому одноразову компенсацію за встановлення 2 групи інвалідності у відповідності до норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат, а не різницю при встановленні інвалідності вищої групи, то колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності позовних вимог, оскільки в зазначеній нормі Закону чітко встановлено, право позивача на отримання саме різниці у компенсаціях. Ст. 48 вказаного закону не передбачає, що при встановленні інвалідності вищої групи інвалідам проводиться виплати компенсації у розмірі, який заявлено позивачем у позовних вимогах.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача суми одноразової компенсації у розмірі 39675, 60 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для її скасування.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 04 січня 2011 року задовольнити.
Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 04 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову компенсацію скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову компенсацію.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон