Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року справа №2а-28024/10/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
при секретарі судового засідання Барбаш Л.О.,
за участю представників позивача Самотолкової В.В., Родомської О.В.,
представника відповідача Волобуєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арас» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-28024/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арас» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-28024/10/0570 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арас» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001002342/0/17591 від 29.09.2010 року та № 0001002342/0/17590 від 29.09.2010 року відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції та відповідача про безтоварність господарських операцій та нікчемність укладених угод між позивачем та його контрагентами ТОВ «Текфорум», ТОВ «Мегавітал», ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Мелон ЛТД», ПП «Ірбіс» не ґрунтується на нормах діючого законодавства та наявних у справі доказах. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про те, що видані контрагентом за укладеними угодами податкові накладні не дають підстав для формування податкового кредиту і не можуть засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів не свідчить про безтоварність угод і недостовірність задекларованих валових витрат, оскільки для ведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не застосовуються і не є обов’язковими первинними документами. Натомість надані позивачем первинні документи на придбання сировини і її подальший продаж до ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» в повні мірі підтверджують товарність операцій, дійсність господарських угод і обґрунтованість включення сум до податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин висновки відповідача про порушення з боку позивача податкового законодавства із заниженням податкових зобов’язань є необґрунтованими, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток є протиправними і підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арас» є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області, перебуває як платник податків на обліку в Костянтинівській ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100074947.
Відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «Арас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 10.09.2010 № 859/23-2-31596362 (далі – Акт перевірки), яким встановлені порушення ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144808 грн., встановлено порушення п.1.4, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 115768 грн. (т.1, арк. справи 30). Висновки про збільшення податкових зобов’язань позивача ґрунтуються на доводах про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Арас» із такими контрагентами як ТОВ «Текфорум», ТОВ «Мегавітал», ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Мелон ЛТД», ПП «Ірбіс» та зроблено висновок про укладення угод з ознаками нікчемності без мети настання реальних наслідків.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0001002342/0/17591 від 29.09.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 181350,70 грн., у тому числі за основним платежем – 144808 грн. та штрафними санкціями – 36542,70 грн. (т.1 арк. справи 28), та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0001002342/0/17590 яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 173652 грн., у тому числі за основним платежем – 115768 грн., штрафними санкціями – 57884 грн. (т.1, арк. справи 29).
Вказані податкові повідомлення-рішення 13.10.2010 р. були позивачем оскаржені до Костянтинівської ОДПІ, але 15.10.2010 р. податковим органом було винесено рішення про залишення первинної скарги без розгляду через пропуск строку окарження (т.1 а.с. 195).
28.10.2010 року позивач звернувся зі скаргами на обидва податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, але рішенням від 10.11.2010 року за № 19879/10/25-113-5 рішення Костянтинівської ОДПІ від 15.10.2010 № 18109/10/25-013-1 про залишення первинної скарги без розгляду було залишено без змін (т.1 а.с. 164).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено, що на підставі договорів укладених між позивачем та контрагентами за спірними угодами дійсно відбулись господарські операції з поставки товарів, які відображені в первинних бухгалтерських документах, а саме видаткових накладних, податкових накладних і т.і., а відповідно і зазначені в них суми позивачем були безпідставно віднесені до податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на обсяг податкових зобов’язань позивача в бік їх зменшення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.
За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу»(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
На підтвердження реального здійснення господарських операції з ТОВ «Текфорум», ТОВ «Мегавітал», ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Мелон ЛТД», ПП «Ірбіс» позивачем для перевірки податковому органу, а також в суді першої інстанції були надані первинні документи, яким судом була дана належна оцінка і зроблено обґрунтований висновок про недостовірність і суперечливість відомостей, що в них містяться.
Так, за договором поставки від 01.06.2008 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Текфорум», останнє зобов’язалось поставити позивачу 2,2 т. феросиліцію на суму 12628 грн. На підтвердження факту поставки товару за цією угодою позивачем були надані рахунок від 17.06.2008 року, видаткова накладна № 2/17-06, податкова накладна від 17.06.2008 року №170602. Оцінюючи ці докази, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про відсутність господарської операції за вказаним договором з посиланням на неможливість її здійснення за обставинами, відображеними в первинних документах, оскільки судовим рішенням № 2а-10363/09/0570 від 14.07.2009 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яка була зареєстрована без наміру здійснення підприємницької діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с. 226, 234, 239). За таких обставин правочин має характер нікчемного.
Крім того, за договором купівлі-продажу від 09.03.2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Мелон ЛТД», останнє зобов’язалось поставити позивачу товар в кількості і за ціною згідно специфікації (т.2 а.с. 41). На підтвердження факту поставки товару за цією угодою позивачем були надані рахунки та специфікації, згідно яких здійснювались поставки феромарганцю та феросіліцию в обсягах від 3 т. і більше, видаткові накладні та податкові накладні. Жодних товарно-транспортних накладних щодо перевезення цих партій вантажу не надано.
Крім того, на підставі трьох договорів купівлі-продажу, а саме від 25.11.2009 року б/н, від 05.01.2010 року б/н та від 11.02.2010 року № 1102/10-1, укладених між позивачем та ТОВ «Споживсоюз», останнє зобов’язувалось поставити позивачу феромарганець та феросіліций. На підтвердження факту поставки товару за цими угодами позивачем були надані рахунки та специфікації, видаткові накладні та податкові накладні. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутність трудових, виробничих ресурсів, а також відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаної сировини свідчать про безтоварність господарських операцій за цими угодами.
Також на підставі укладених позивачем з ТОВ «Мегавітал» договору поставки № 05/01-07 від 01.05.2007 року на поставку чавуну литійного Л-6 на суму 14907,60 грн. і феросіліцию-45 на суму 65534,86 грн., та договору постачання б/н від 01.05.2007 року на поставку феросіліцию-45 на суму 41370,24 грн., ТОВ «Мегавітал» зобов’язалось поставити вказані товарно-матеріальні цінності. На підтвердження факту поставки товару за цією угодою позивачем були надані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні. Жодних товарно-транспортних накладних щодо перевезення цих партій вантажу не надано.
На підтвердження реального виконання умов трьох договорів купівлі-продажу, а саме від 14.05.2010 року б/н, від 01.04.2010 року б/н та від 30.04.2010 року б/н, за якими ПП «Ірбіс» зобов’язувалось поставити на адресу позивача чавун литійний Л6 та феросиліцій, позивач також надав рахунки, видаткові накладні та податкові накладні. Товарно-транспортних накладних щодо перевезення цих партій вантажу не надано.
Проаналізувавши надані документи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем ані під час перевірки, ані під час слухання справи не надано жодних документів, які б підтверджували рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, тобто товарно-транспортні накладні, подорожні листи, талони замовника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, розвантаження, навантаження товару, що має ознаки безтоварних операцій, оскільки доказів, що товар перевозився або зберігався позивачем не надано. При цьому судом враховано, що на ТОВ «Арас» транспортні засоби не зареєстровані.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено неможливість реального здійснення спірних господарських операцій виходячи з наявності трудових ресурсів контрагентів позивача, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів і виробничих активів, складських приміщень.
В підтвердження реального характеру правовідносин позивача з контрагентами, ТОВ «Арас» були надані договори із ЗАТ «Артемівський машино будівничий завод «Вістек» (покупець) від 05.01.2010 року № 2В/10, від 12.03.2009 року № 90/В/09/03.01.09, від 14.10.2008 року № 350В/08, від 02.01.2007 року № 71В/07 по продажу феросіліцию та феромарганцю, але також не надано документів стосовно підтвердження факту передачі зазначеного товару (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, талонів замовника) або інших документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження (розвантаження) товарно-матеріальних цінностей.
Посилання апелянта на те, що надання для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та задекларованих валових витрат рахунків, прибуткових накладних, податкових накладних, договорів та платіжних документів є достатнім підтвердженням того, що господарські операції мали місце і податковий облік здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки наявність первинних документів не свідчить про реальне здійснення господарської операції і настання відповідних наслідків.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арас» залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-28024/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арас» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
У повному обсязі ухвала виготовлена 25 березня 2011 року.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова