Головуючий у 1 інстанції - Чуванова А.М.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року справа № 2а-1636/10/1215
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року по справі №2а-1636/10/1215 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернулася до суду з позовом про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року та з 30.03.2010 року по дату винесення судового рішення у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6-ти років. Вимоги обґрунтувала тим, що народила сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен становити прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років. Але відповідач, незважаючи на вимоги закону, недоплачував позивачці допомогу на синів у 2007 та 2010 роках.
Ухвалою суду від 07.10.2010 року поновлено позивачці строк звернення до суду як пропущений з поважних причин.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволені частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачці у перерахунку допомоги на дитину відповідно до закону в 2007 році, а також зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років з 11.10.2007 по 31.12.2007 року з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивачки судовий збір у сумі 1,70 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляції зазначає, що позивач в підтримку позовних вимог посилається на ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та прохованням», за яким повинен бути відповідачем Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Позивачці виплачувалася в 2007 році допомога на дитину на підставі постанови КМУ №13 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми”, якими визначено порядок призначення та виплати зазначеної допомоги, яка не визнавалася неконституційною.
Третя особа просила відмінити постанову в частині стягнення з державного бюджету судового збору на користь позивачки, оскільки державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційних скарг.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, встановила наступне.
Позивачка народила сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 9а.с.9)
Позивачка перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації та отримувала грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.10.2007 року по 31.07.2009 року. (а.с.10)
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами.
Зазначені правовідносини регулюються Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до п.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції, що діяла в 2007 році, позивачка мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленного законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.
Статтєю 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років встановлений з квітня 2007 року у розмірі 463 гривні, з жовтня 2007 року у розмірі 470 гривень.
Пунктом 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію частини 1 статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа №1-29-07 про соціальні пільги громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” пункт 14 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині визначення розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років. Також визнано неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону “України “Про державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньш 90 гривень для незастрахованих осіб та не меньше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5,6 вказаного рішення Конституційного суду України вказано, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Це рішення КСУ є обов'язковим до виконання на теріторії України.
Виходячи з наведеного, з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачка з 11.10.2007 року по 31.12.2007 року включно мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною – сином ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку відповідно до прожиткового мінімуму для дитини віком до 6-ти років, визначеного ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог за період 2010 року, оскільки відповідно до п.23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007р. ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” викладена у редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньше 130 гривень.
Вказані норми закону не визнавалися неконституційними та були діючими протягом 2010 року, позивачу була сплачена допомога по догляду за дитиною сином ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним трирічного віку відповідно до зазначених вимог законів.
З огляду на викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню.
Проте підлягає задоволенню апеляційна скарга третьої особи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки УПСЗН Лутугинської районної державної адміністрації є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, тому судові витрати на користь позивача повинні здійснюватися з відповідного місцевого бюджету, таким чином в цій частині судове рішення підлягає зміні.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-1636/10/1215 – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року по справі №2а-1636/10/1215 – задовольнити.
Змінити постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року по справі №2а-1636/10/1215 шляхом зміни в абзаці четвертому слів «з державного бюджету України» на слова «з місцевого бюджету».
В іншій частині постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 30 листопада 2010 року по справі №2а-1636/10/1215 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді О.О.Радіонова
С.В. Жаботинська