ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.09.06 р.                                                                               Справа № 10/235                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.

                           при секретарі судового засідання – Давидовській Т.В.

за участю представники сторін:

                           від позивача –  Цимбалістая  Л.В.- довіреність; Аносова О.О.- довіреність;

                           від відповідача – Веденєєв С.О. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом   Акціонерного  товариства  закритого  типу «Фірма «Мебель» м.Донецьк,

до   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю більярдний клуб «Bilijardai»  м.Донецьк,  

про   стягнення  неустойки  в  розмірі   189 409,20  грн.,  -

                                                           

                              в судовому  засіданні  оголошувалась  перерва:

                              з   17.08.2006 р. до    23.08.2006 р.;

                        з  23.08.2006 р.  до  13.09.2006 р.

                           

                                               В С Т А Н О В И В :

       До господарського суду звернувся позивач, Акціонерне товариство  закритого  типу «Фірма «Мебель» м.Донецьк,   з  позовом  до  відповідача  , Товариства  з  обмеженою  відповідальністю більярдний клуб «Bilijardai» м.Донецьк,  про стягнення  неустойки  у  розмірі подвійної  плати  за  користування  річчю  у  сумі  126 272,80  грн.  

        В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач посилається на договір оренди № 2-27/2004 від 30.12.2004 р.,  рішення  суду по справі  № 1/71пн  від  26.04.2006 р.,  закінчення  строку  дії  договору  оренди, листи повідомлення  про необхідність  повернення орендованого  приміщення № 92/05  від 03.11.2005 р.,  № 01/793  від 29.12.2005 р.

        31.07.2006 р. від позивача  надійшло  клопотання  про  збільшення  позовних  вимог  у  розмірі   189 409,20  грн.  у зв’язку  з   закінченням  періоду  користування  приміщенням  з 01.01.2006 р.  до  29.06.2006 р.

        Заявлене  клопотання  суд  задовольнив  на  підставі  положень  ст.22 Господарського  процесуального  кодексу  України.

      Представник  відповідача  у  відзиві  на  позовну  заяву від 03.07.2006 р.  та  в  судових  засіданнях  позовні  вимоги  не  визнав,  сповістив про  наявність  договору  оренди  № 2-27/2004/3   від  01.03.2004 р. та  додаткової  угоди  до  нього, термін яких  не припинився. Крім  того, звертав  увагу  суду  на  той  факт,  що  приміщення  спробував  передати  позивачу, однак, останній  ухилявся  від  цього,  оскільки  не  бажав  приймати  приміщення  зі  зробленими  поліпшеннями,  які  неможливо  відокремити  без  заподіяння  шкоди. З  цього  приводу  були  розглянуті  позовні  вимоги  про  стягнення  716 842 грн. - вартості витрат по ремонту  приміщення. Рішенням  господарського  суду  по  справі № 40/130  позовні  вимоги  задоволені  частково  на  суму  334 389,92  грн.

      31.07.2006 р.  від  позивача  надійшло  клопотання  про  накладенням  арешту  на  майно  відповідача.

      У  заявленому  клопотання  суд  відмовив,  оскільки  позивачем не  довів  суду,  що невжиття таких заходів  може  утруднити  чи  зробити неможливим  виконання  рішення  господарського  суду.

      У  клопотанні позивача  від  31.07.2006 р.  у  разі  неможливості   відповідача  сплатити  суми  боргу, звернути  стягнення  на його  майно,  суд  відмовляє,  оскільки вказане  клопотання  не  відповідає  положенням  ст.22  Господарського  процесуального  кодексу  України.

          

      Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення  сторін,  суд  встановив наступне.

       01.03.2004 р.  між    позивачем  (орендодавець)  та  відповідачем  (орендар)  був  укладений  договір оренди  № 2-27/2004/3.  на нежитлове  приміщення  загальною  площею 610,24  кв.м,  що  розташоване  по  вул.Московській ,2 у м.Макіївка.

      Вказане майно відноситься до колективної власності  позивача,  тому орендні правовідносини щодо нього врегульовані Главою  58  Цивільного  кодексу  України  (у  редакції  2003 р.)  та  статтями 283-286  Господарського  кодексу України.

      За умовами укладеного договору, відповідач отримав у користування майно, прийнявши на себе зобов’язання по сплаті орендної плати у строки, розмірі та на умовах визначених  у договорі.

      Відповідно  до  п.1.2.  договору,  сторони   встановили,  що  розмір  орендної  плати   складає    15 784,10 грн. на  місяць.

      Термін  дії  договору  сторони  встановили  до  31.12.2004 р. (пункт 5.1).

      Додатковою  угодою  від 01.12.2004 р.,  сторони  визначились  з  умовами  припинення  договору  оренди  та  умовами  його  пролонгації.

      30.12.2004 р. сторони  уклали  договір  оренди  № 2-27/2004  на  нежитлове  приміщення  площею 610,24 кв.м (пункт 1.1).,  встановив   орендну  плату  у  розмірі  15 784,10  грн.(пункт 1.2)  та   строк  дії  договору  по 30.12.2005 р. (пункт 5.1.).

       Сторони  в  судовому  засіданні  підтвердили, що  в  оренду  за  вказаними  договорами  передавалось  одне і теж  приміщення.  

      

        Рішенням  суду  по  справі № 1/71пн  від  26.04.2006 р.  позовні вимоги  АТ «Фірма «Мебель» (позивач по справі) заявлені  до ТОВ Більярдний клуб  «Bilijardai» (відповідач по справі) про  звільнення   орендованого приміщення  по  вул.Московській 2 у м.Макіївка  - задоволені.

      Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  щодо  стягнення  неустойки,  позивач  посилався  на    розмір  орендної  плати  по  договору  у  сумі  15 784,10  грн., закінчення  дії  договору  оренди  від 30.12.2004 р.,  рішення  суду  по справі № 1/71,  яким відповідач  в примусовому  порядку  був  зобов’язаний   звільнити орендоване  приміщення,  Акт  прийому – передачі ключів від приміщення  від 29.06.2006 р.

      Приймаючи  рішення, суд  враховує  наступне.

      Як  визначили  сторони  у пункті 5.1. спірної  угоди,  термін  дії  договору  сторони  встановили  до  30  грудня  2005 р.

       Положення  статті  785  Цивільного  кодексу  України  передбачають  у  разі  припинення  договору  найму, наймач  зобов’язаний   негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

       Статтею 611 Цивільного  кодексу  України  визначено, що у разі порушення  зобов’язання  настають правові  наслідки,  одним  з  яких  є  сплата  неустойки.

        Відповідно  до  статті  614  Цивільного  кодексу  України встановлено,  що  особа, яка  порушила  зобов’язання, несе  відповідальність  за  наявності  вини (умислу необережності), якщо інше  не встановлено  договором  або  законом.

        Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  щодо  стягнення  неустойки  у  розмірі подвійної  орендної плати  за  період  з січня  по  червень  2006 р.,   позивач  посилається  на  положення  частини другої  статті  785  Цивільного  кодексу  України. При  цьому  позивач  посилався  на порушенням  строків  повернення  відповідачем  орендованого  приміщення.

        Відповідно  до  ст.33  Господарського  процесуального кодексу  України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень

        Розглянув  докази  в обгрунтування  позовних вимог  позивача,  а  саме:

- листи- повідомлення   про необхідність  повернення орендованого  приміщення № 92/05  від 03.11.2005 р.,  № 01/793  від 29.12.2005 р.;

-    рішення  суду  по  справі № 1/71пн  від  26.04.2006 р., яким  відповідача  зобовязано    звільнити   орендоване приміщення  по  вул.Московській 2 у м.Макіївка,  суд  вважає,  що  вони  не  можуть  підтверджувати  заявлених  позовних  вимог   щодо  стягнення  неустойки  з  наступних  підстав.

         Положення  статті  785  Цивільного  кодексу України  визначено,  що  наймодавець  має  право  вимагати  від  наймача  сплатити неустойку,  якщо  наймач  не  виконує  обов’язку   щодо  повернення  речі.

        Таким чином,  зобов’язання  по  сплаті  неустойки  у  наймача  настає  як  наслідок    порушення    ним  обов’язку   по  поверненню  речі.

       Дослідив  представлені відповідачем  до   суду  документи,  а  саме лист № 655  від 12.12.2005 р.  та  копію  опису  цінного  листа  від  12.12.2005 р. (який  був  відповіддю    на  лист  позивача  № 92/05  від 03.11.2006 р.),  суд  встановив,  що  відповідач  не  мав  наміру  продовжувати  орендні  правовідносини  з  позивачем,  а  тому  запропонував  останньому  направити  свого  представника   за  місцем  знаходження  орендованого  приміщення  для  підписання  акту –приймання  передачі  У  зв’язку   з  відсутністю  представника  наймодавця  у  призначений  термін,  відповідачем  самостійно  був складений  Акт  від  31.12.2005 р.  про неможливість  проведення  дій пов’язаних   з  поверненням  приміщення.

       Листом  б/н  від  14.03.2006 р.,  який  був  надісланий  позивачу   рекомендованою поштою,  що  підтверджується   описом цінного  листа  від  15.03.2006 р.,   відповідач  сповістив позивача  про   його  ухилення  від  підписання  Акту  повернення приміщення  та  надіслав  Акт  від  31.12.2005 р.

      В  подальшому  протягом  квітня  2006 р.  відповідач  неодноразово (листи № 18 від 04.2006, №23 від 17.04.2006 р.,  № 28 від 25.04.2006 р.)  повідомляв  позивача  про  необхідність  прийняття  приміщення. Факт направлення  вказаних  листів  підтверджується  копіями  поштових  квитанцій.

     Суд  не  приймає  до  уваги  заперечення  позивача,  що  вказані  листи   він  не  отримував,  оскільки  вони були  направлені за  адресою  м.Донецьк. вул.Щорса 18, де  фактично  позивач  не знаходився,  оскільки,  як свідчить  довідка  статуправління,  місце  знаходження  позивача  відповідає адресі  за  якою  направлялись  вищеперелічені  листи -повідомлення.

           Суд  вважає,  що  посилання  відповідача  на  небажання    позивача,  як   наймодавця  прийняти  приміщення,  відповідають  дійсності. Як  свідчить  рішення  суду  по  справі   №  40/130  від  01.06.2006 р. між  сторонами  існував  спір  щодо  відшкодування    витрат  пов’язаних   з  поліпшеннями  в  орендованому  приміщенні. Позивач  вважав,  що  вказані  поліпшення  можливо  було    відокремити  від  приміщення  без  заподіяння  шкоди,  а  також  оспорював  їх  вартість.

             Крім  того,  частиною  другою статті  785  Цивільного  кодексу  України  передбачено  стягнення   неустойки  в  розмірі  подвійної  плати  за  користування річчю за  час  прострочення.

            Суд  вважає,  що  позивач  не  надав  будь-яких  доказів  перебування  в  користуванні у  відповідача  орендованого  приміщення.

             Правильність  виводу  суду  також  підтверджує  той  факт,  що  навіть  29.06.2006 р.  між  сторонами  так  і не  був  укладений  акт  прийому-передачі  приміщення,  а  лише  Акт  прийому -передачі  ключів  від  приміщення.

             Крім  того,  суд  звертає  також увагу  на  той  факт,  що  після  прийняття рішення  по  справі № 1/71пр  від  26.04.2006 р. про  звільнення  відповідачем орендованого приміщення, позивач  не  звернувся  до Виконавчої  служби  за місцем знаходження  приміщення  щодо примусового  виконання  рішення  суду.

            Що  стосується  посилання  позивача  на  рішення  суду № 1/71 пр, суд  вважає,  що  вказаний  документ  не  підтверджує  факт  ухилення  відповідача  від  обов’язку   повернення  речі,  а  стосується  терміну  дії  договору,  оскільки  між  сторонами  склались  непорозуміння з  приводу  відмови відповідача  від  підписання  договору  оренди  на  нових  умовах,    і  в  той  же  час  прийняття  орендних платежів  позивачем. Крім  того,  відповідач позовні  вимоги по  справі № 1/71 пр в  судовому   засіданні  визнавав.

            Враховуючи  викладене,  суд  вважає,  що  позивачем  не доведений  факт  ухилення   відповідача (наймача)  від  обов’язку   щодо  повернення   приміщення.

            Таким  чином,  позовні  вимоги  щодо  стягнення  неустойки  у  розмірі 189 409,20    грн.  за  користування  річчю  за  час прострочення  не  обгрунтовані,  не  доведені  належним  чином  та  не  підлягають  задоволенню.

     

             Господарські  витрати  підлягають  віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.  

             Керуючись статями 611, 614,   785  Цивільного  кодексу  України   на підставі ст.ст. 22,  30, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

В И Р І Ш И  В  :

            Відмовити  в  задоволені  позовних  вимог  Акціонерного  товариства  закритого  типу «Фірма «Мебель» м.Донецьк,  заявлених до  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю більярдний клуб «Bilijardai» м.Донецьк,  про неустойки  у  розмірі подвійної  плати  за  користування  річчю  у  сумі  189 409,20  грн.  

          

Суддя                                                                         Приходько І.В.