ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
______________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2011 р. Справа № 2-а-3856/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача – Лукашук О.П., представника відповідача - Баранюка І.Г., свідка –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Хмільникмеблі" (далі – ЗАТ «Хмільникмеблі») до Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000322301/0 від 29 березня 2010 року
в с т а н о в и в :
У вересні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ЗАТ «Хмільникмеблі» з позовною заявою до Хмільницької ОДПІ Вінницької області, про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення №0000322301/0 від 29.03.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.03.2010 року головними державними податковими ревізорами-інспекторами Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, складено акт перевірки №15-23-05486533 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в діяльності ЗАТ «Хмільникмеблі», на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №0000322301/0 від 29.03.2010 року, яким позивачу, за порушення вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 51374,00 грн., з яких: 41434,00 грн. за основним платежем; 9640,00 грн. за штрафними санкціями.
ЗАТ «Хмільникмеблі»вважає, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до помилкового висновку про допущення підприємством порушень пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», шляхом заниження суми приросту залишків готової продукції на складі, в зв’язку із тим, що при розрахунку приросту готової продукції не була врахована вартість транспортно-заготівельних витрат, чим занижено приріст на суму 128361,00 грн. за 4 квартал 2008 року та за 2009 рік, так як вказані транспортно –заготівельні витрати понесені підприємством в даному періоді були перенесені на собівартість готової продукції, а тому в позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000322301/0 від 29.03.2010 року, в частині порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, з урахуванням яких просили визнати податкове повідомлення-рішення нечинним.
В судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, аргументуючи наведеним у письмових запереченнях, окремо суду пояснивши, що оскаржуване рішення прийняте в межах наданих законодавством повноважень та на підставі порушень виявлених в ході проведення перевірки. Наявність порушення також підтверджено постановами Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30.04.2010 року, якими посадових осіб ЗАТ "Хмільникмеблі", голову правління та головного бухгалтера, притягнуто до адміністративної відповідальності, за порушення частини 1 статті 163-1, частини 1 статті 163-4 КпАП України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17.12.1999 року проведено державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства «Хмільникмеблі»(юридична адреса: 22000, м. Хмільник, 2-й провулок Леніна, 10), про що видано свідоцтво серії А00 №547422 (а.с.5).
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, ЗАТ «Хмільникмеблі»являється платником податків та перебуває, на обліку в Хмільницькій об’єднаній державній податковій інспекції.
Згідно довідки з ЄДРПОУ, ЗАТ «Хмільникмеблі»зареєстроване у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 05486533, керівник Збаржавнський Володимир Андрійович, місцезнаходження: 22000, м. Хмільник, 2-й провулок Леніна, 10 (а.с.7).
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виниклих правовідносин) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на підставі направлення №28 від 16.02.2010 року головними державними податковими ревізорами – інспекторами Хмільницької ОДПІ, в період з 16.02.2010 року по 16.03.2010 року проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Хмільникмеблі», з питань додержання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.08 року по 31.12.09 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт проведеної перевірки №15-23-05486533 від 23.03.2010 року (далі –акт перевірки) (а.с.11-26).
Відповідно до висновків акту перевірки, в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством занижено суму приросту залишків готової продукції на складі, у зв’язку із тим, що при розрахунку приросту готової продукції не була врахована вартість транспортно-заготівельних витрат, за даними перевірки залишки готової продукції на складі (матеріальна частка) становлять 724898,00 грн., за даними перевірки 853259,00 грн. занижено приріст на суму 128361 грн.
Інші порушення податкового законодавства викладені в акті перевірки, судом не досліджувались, так як вони не є предметом оскарження.
На підставі акту перевірки № 15-23-05486533 від 23.03.2010 року, Хмільницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000322301/0 від 29.03.2010 року, яким позивачу, за порушення вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 51374,00 грн., з яких: 41434,00 грн. за основним платежем; 9640,00 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.
Суд визначаючись щодо позовних вимог виходив з наступного.
Відповідно до положень ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Так, пунктом 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої вартості однорідних запасів;
вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.
В судовому засіданні свідок, головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_3, яка здійснювала перевірку пояснила, що ЗАТ "Хмільникмеблі" було віднесено до валових витрат суми товарно-транспортних витрат, що понесло підприємство по виготовленню продукції, яка ними ще не була реалізована. А тому право на віднесення даних сум до складу валових витрат, платник податку має право лише в тому звітному періоді, коли буде реалізована та продукція, витрати на які поніс платник.
Проте, суд не може погодитись з даною позицією, оскільки в даному випадку має місце помилкове ототожнення податкового та бухгалтерського обліку.
В бухгалтерському обліку визнання доходів і витрат і, відповідно, прибутку відбувається згідно з принципом нарахування (стаття 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Податкове законодавство при формуванні оподатковуваного прибутку виходить з того, що прибуток обчислюється шляхом зіставлення суми валових доходів із сумою валових витрат і амортизаційних відрахувань. Валові доходи і валові витрати визнаються не за принципом нарахування доходів і витрат, а по першій події. Внаслідок цього виникають різниці між прибутком, відображеним в бухгалтерському обліку та оподатковуваним прибутком, обчисленим відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", порядок обліку яких регламентується Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток". Причиною виникнення таких різниць також можуть бути обмеження з віднесення деяких витрат до складу валових у податковому обліку, але які в бухгалтерському обліку визнаються витратами в повній сумі та інші причини. Дані різниці бувають постійні і змінні, тобто такі, які не анулюються чи анулюються в наступних звітних періодах.
Згідно пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання можуть не наводитися і відповідно на цю дату не обчислюватися. У таких випадках у статті "Податок на прибуток від звичайної діяльності" проміжного Звіту про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток (податкового), а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне коректування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток, виходячи з облікового прибутку (збитку) за звітний рік.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
З огляду на викладене суд вважає, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат товарно-транспортні витрати, в тому звітному періоді, в якому вони були понесенні, а відтак податкове повідомлення-рішення, в цій часті є протиправним, проте, оскільки виокремити цю частину порушення з усього рішення неможливо, то все рішення підлягає до скасування.
Щодо посилань представника відповідача, як на доказ у справі, що не потребує доказуванню, постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30.04.2010 року, якими голову правління та головного бухгалтера ЗАТ "Хмільникмеблі" притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, відповідно до санкції частини 1 статті 163-1, частини 1 статті 164-1 КпАП України, суд ставиться критично, оскільки в змісті постанов відсутні будь-які відомості щодо з’ясування та дослідження обставин, порушення статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Крім того статті КпАП України, за якими було притягнуто до адміністративної відповідальності встановлюють відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України порушення. Тобто диспозиція цієї статті не встановлює причинного зв'язку з предметом спору даної справи.
Також слід зазначити, відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В даному ж випадку розглядається питання правомірності визначення валових витрат, проте ці обставини не були встановлені постановами суду.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Позивач в позовних вимогах просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення, що в свою чергу не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, тому суд, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000322301/0 від 29.03.2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000322301/0 від 29.03.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Хмільникмеблі" 3,40 грн., понесених судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович