ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 березня 2011 р.           Справа № 2а/0270/664/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Ткачук Вікторії Олексіївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Давискиби В.В.

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2:   Спесивцева В.В.

відповідача 3: Сидоров О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод"   

до:   Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області  

про: визнання дій протиправними, скасування рішень та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ :

14 лютого 2011 року Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Вінницький інструментальний завод" звернулося в суд з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у м. Вінниці про визнання неправомірними дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасування його рішень від 11.01.2011 року №173 та №99; визнання неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці та скасування її першої податкової вимоги від 02.02.2011 року №279.

Зазначили, що  в період з 14.01.2008 року по 05.03.2008 року працівниками ДПІ у м.Вінниці та ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову комплексну перевірку ВАТ "Вінницький інструментальний завод" з питань дотримання ВАТ вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2008 року №546/2350/00222083, яким встановлено заниження ВАТ "Вінницький інструментальний завод" бюджетного відшкодування за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року  в сумі 603734 гривень.

Разом із тим, висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні-рішенні від 13 березня 2008 року №0000192350/0, згідно із яким ВАТ збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 603734 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

В подальшому, в період з 03.06.2008р. по 17.06.2008р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено чергову позапланову виїзну перевірку ВАТ «Вінницький інструментальний завод» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.02.2008р. по 01.04.2008р., за результатами якої складено акт НОМЕР_1 від 18.06.2008р..

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» внаслідок чого платником занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 1065,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 1065,00 грн..

За результатами перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000702330/0 від 24.08.2008р. (форма В2), яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1065,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення ВАТ "Вінницький інструментальний завод" не оскаржувалось, а визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1065,00 грн. зараховувалась у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Таким чином, загальна сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 604799 грн. (603734 грн. + 1065 грн.)

В період між вищезазначеними перевірками, а також після них, податковим органом неодноразово здійснювались планові та позапланові документальні перевірки ВАТ "Вінницький інструментальний завод" за результатами яких порушень податкового законодавства з ПДВ за попередні періоди не встановлювалось.

Проте, рішеннями голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В.  від 11.01.2011 року №173 та №99 зазначені вище податкові повідомлення - рішення було скасовано, а ДПІ у м. Вінниці прийнята перша податкова вимога від 02.02.2011 року №279, якою ВАТ встановлено податковий борг з ПДВ в сумі 179 690 гривень 13 коп.

Позивач вважає, що дії та рішення голови ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці не відповідають приписам ст. 19 Конституції України, а положення Закону України «Про податок на додану вартість» застосовані невірно. Разом із тим, посилання на порушення працівниками податкових органів методичних рекомендацій як на підставу для скасування рішення ДПІ у м. Вінниці про підтвердження суми бюджетного відшкодування є взагалі необґрунтованим, оскільки методичні рекомендації за своєю природою не є нормативно-правовими актами і носять лише рекомендаційний характер.

Таким чином, посилаючись на те, що зроблені відповідачами висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили визнати неправомірними дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасувати його рішення від 11.01.2011 року №173 та №99, а також визнати неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці та скасувати її першу податкову вимогу від 02.02.2011 року №279.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю та просив суд задовольнити його повністю, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у позовній заяві та наданими письмовими доказами.

Представник Відповідача 1 - голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В., в судові засідання жодного разу не з`явився, про час, дату та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать розписки, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 283, т. 2 а.с. 2, 136).

За вказаних обставин, суд, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, вирішив розглянути справу за відсутності представника Відповідача 1.

Представник Відповідача 2 позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 243-245). Додатково пояснили, що відповідач 2, приймаючи оскаржуване  вимогу, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 15 березня 2011 року судом з власної ініціативи було поставлено на розгляд питання щодо заміни неналежного відповідача 1 - голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. на належного - ДПА у Вінницькій області, оскільки статтею 55 Податкового кодексу України визначено порядок та підстави скасування рішення контролюючим органом вищого рівня. Саме дана стаття стала правовим  підґрунтям прийняття осаджуваного рішення, а з її аналізу вбачається, що рішення приймається   контролюючим органом, а не його керівником. Представник позивача на заміну відповідача не погодився,  а тому судом, у відповідності до вимог частини 3 статті 52 КАС України, ДПА у Вінницькій області залучено в якості третього відповідача.

Представник Відповідача 3 проти задоволення позову заперечував повністю. В своїх письмових запереченнях (т. 1 а.с.46 ) зазначав, що відповідно до Закону України „ Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 статті 7 Закону „Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7 статті 7 Закону „Про ПДВ", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

В даному випадку, в ході перевірок ВАТ „Вінницький інструментальний завод" було встановлено, що позивачем, в порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п. .7.2, 7.7.3 та 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про ПДВ", занижено суму бюджетного відшкодування на 1065 грн. та 603734 грн., проте в порушення вимог п.1.8 ст. 1, вищезазначених пунктів Закону „Про ПДВ" та наказів ДПА України від 18.08.2005 року № 350 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності врахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та від 3.09.2004 року № 515 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ" рішення форми В2 було винесено без дослідження надмірної сплати ПДВ до бюджету постачальниками, в результаті чого висновки по актах перевірок та податкові - повідомлення рішення форми В2 є неправомірними та підлягали скасуванню.

За таких обставин представник Відповідача 3 просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та докази, надавши їм юридичну оцінку прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що як юридична особа ВАТ «Вінницький інструментальний завод» зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради19.09.1997 року, про що свідчить  свідоцтво про державну реєстрацію №827551 (т.1 а.с.41).

Товариство взято на податковий облік у ДПІ м. Вінниці з 11.08.1998 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №01755837 від 22.07.1997 року (т.1 а.с. 42).

В період з 14.01.2008 року по 05.03.2008 року працівниками ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову комплексну перевірку ВАТ "Вінницький інструментальний завод" з питань дотримання ВАТ вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2008 року №546/2350/00222083 (т.1 а.с. 43-80), яким встановлено заниження ВАТ "Вінницький інструментальний завод" бюджетного відшкодування за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року  в сумі 603734 гривень.

Разом із тим, висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні-рішенні від 13 березня 2008 року №0000192350/0 (т.1 а.с.205), згідно із яким ВАТ збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 603734 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

В подальшому, в період з 03.06.2008р. по 17.06.2008р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено чергову позапланову виїзну перевірку ВАТ «Вінницький інструментальний завод» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.02.2008р. по 01.04.2008р., за результатами якої складено акт НОМЕР_1 від 18.06.2008р. (т.1 а.с. 8-34).

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» внаслідок чого платником занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 1065,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 1065,00 грн.

За результатами перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000702330/0 від 24.08.2008р. (форма В2) (т.1 а.с. 207), яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1065,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ВАТ "Вінницький інструментальний завод" не оскаржувалось, а визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ  зараховувалась у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Таким чином, загальна сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 604799 грн. (603734 грн. + 1065 грн.).

Станом на 14.02.2011р. податковим органом зменшено позивачу податкові зобов'язання з ПДВ на суму 179690,13 гри., шляхом їх зарахування із вищевказаної суми заниження бюджетного відшкодування (604799 - 425108,87 = 179690,13 грн.).

Рішеннями голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від 11.01.2011 року №173 та №99 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2008 року №0000192350/0 та №0000702330/0 від 24.08.2008р. було скасовано. Приймаючи своє рішення голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168), матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, відповідач керувався тим, що перевірки, висновки яких було відображено в актах від 11.03.2008 року №546/2350/00222083 та НОМЕР_1 від 18.06.2008р., були проведені працівниками податкових органів в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість»: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 з ПДВ.

За наслідками зазначених вище рішень ДПІ у м. Вінниці було прийнято  податкова вимога від 02.02.2011 року №279, якою встановлено ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податковий борг з ПДВ в сумі 179 690 грн. 13 коп. (т. 1 а.с.213).

Визначаючись щодо позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить із наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону  №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідачів, викладеними у письмових запереченнях та зазначених в усних поясненнях представників в судових засіданнях, що оскаржувані рішення ДПА у Вінницькій області  є правомірними, оскільки преревіряючими при проведені перевірки та прийняті органами ДПС рішень за формою В2 не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.  Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість"(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової  інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс , який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З актів перевірок перевіряючими жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування.

Крім того, як вбачається з актів перевірок, що містяться в матеріалах справи, та пояснень представників відповідачів, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність. податковим органом під сумнів не ставиться. Також представником позивача до матеріалів справи додано зведений реєстр сплати  податкового кредиту з ПДВ за період з грудня 2005 року по серпень 2007 року (т.1 а.с. 123-201), який надавався і перевіряючим під час проведення перевірок.

Як вбачається з оскаржуваних рішень та пояснень представників відповідачів, останні прийнято на підставі статті 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої податкове   повідомлення-рішення  про  визначення  суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Судом встановлено, що одним з мотивів прийняття цього рішення було порушення працівниками органів ДПС наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість» при проведенні перевірки щодо правомірності формування Товариством податкового кредиту.

На думку суду, вони самі по собі не можуть слугувати  підставами для скасування рішень форми В2 та на думку суду,  самі по собі не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер.

Надаючи оцінку діям та рішенням  ДПА у Вінницькій області №173 та 99 від 11.01.2011 року, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення не відповідають вище переліченим вимогам.

Оскільки судом встановлено, що дії  ДПА у Вінницькій області  щодо винесення рішень №173 та 99 від 11.01.2011 року та самі рішення є протиправними, то відповідно і вимога ДПІ у м. Вінниці №279 від 02 лютого 2011 року прийнята на виконання вказаного рішення в частині стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 179 690 гривень 13 копійок та дії щодо її винесення також є протиправними.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та вимога в частині стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 179 690 гривень 13 копійок підлягають скасуванню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у  разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання  протиправними   рішення   суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення;

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача, якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень та вимоги, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв’язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича № 173 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000192350/0 від 13.03.2008 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича № 99 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000702330/0 від 24.06.2008 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо прийняття податкової вимоги № 279 від 02.02.2011 року в частині сплати  ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 179690,13 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 279 від 02.02.2011 року в частині сплати  ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 179690,13 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" 3 грн. 40 коп. судового збору

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Поліщук Ірина Миколаївна