РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"28" березня 2011 р. Справа № 3/177
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Гулова А.Г.
при секретарі Водоп'ян О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.10 р. у справі № 3/177
за позовом Рівненського навчально-виробничого підприємства "Українського товариства глухих"
до Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення в сумі 9 242 грн. 50 коп.
за участю представників сторін:
позивача - Яковюк О.А.
відповідача - ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
12 листопада 2010 року Рівненське навчально-виробниче підприємство "УТОГ" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за отриманий товар в розмірі 5005,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 3767,00 грн., три відсотки річних в розмірі 470,50 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.12.2010 року задоволено частково позов Рівненського навчально-виробничого підприємства «УТОГ», стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Рівненського навчально-виробничого підприємства "Українського товариства глухих" заборгованість за отриманий товар в розмірі 5005,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 240,24 грн., три відсотки річних в розмірі 65,00 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що на підставі товарно-транспортної накладної №0800888 від 16.06.2006р. Рівненське навчально-виробниче підприємство "УТОГ" продало стільці підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 5005,00грн.
Місцевим судом враховано те, що поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Окрім того, 26.06.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за товар в розмірі 5005,00 грн. Тому, суд вважав, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за отриманий товар в розмірі 5005,00 грн. є цілком правомірними та підлягають задоволенню.
На підставі проведених місцевим судом розрахунків за період з 03.07.10р. по 07.12.2010 рік, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 240,24 грн. та річних в розмірі 65,00 грн. підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2010 року по справі №3/177 за позовом Рівненського навчально-виробничого підприємства «УТОГ»до підприємця ОСОБА_2 та відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Обгрунтовуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що останнього не було повідомлено про порушення господарським судом Рівненської області провадження у справі №3/177 за позовом Рівненського навчально-виробничого підприємства «УТОГ»до підприємця ОСОБА_2, що суперечить вимогам ст. 64 ГПК України. Таким чином, підприємцю ОСОБА_2 не було відомо і не могло бути відомо про розгляд господарським судом Рівненської області вказаного спору.
Поряд з тим, скаржник звертає увагу на те, що місцевий суд в обгрунтування свого рішення посилався на товарно-транспортну накладну №0800888 від 16.06.2006 р., якою підтверджується факт продажу стільців підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 5005,00 грн. У зв'язку із цим, апелянт вважає за необхідне враховувати той факт, що підприємець ОСОБА_2 протягом всього терміну своєї підприємницької діяльності не здійснював жодних господарських операцій з Рівненським навчально-виробничим підприємством "УТОГ". Жодного товару позивачем відповідачу не поставлялося. Факт поставки не підтверджений належними доказами.
Рівненським навчально-виробничим підприємством "УТОГ" було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач вказує на наявність в матеріалах справи накладної № 306 від 16.06.2006р., згідно якої підприємство відпустило підприємцю ОСОБА_2 стільці на суму 5005 грн. У зв'язку із вказаним, просить рішення місцевого суду залишити без змін.
28 березня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції при винесені даного рішення було порушено норми процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Рівненської області по справі №3/177 від 08.12.2010р. слід скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити.
В свою чергу, представник позивача у даній справі заперечив проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вважає, що рішення місцевого суду у даній справі є законним, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.11.10р. порушено провадження по справі № 3/177 за позовом Рівненського навчально-виробничого підприємства “УТОГ” до підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 9 424, 50 грн. Розгляд справи призначено на 8 грудня 2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулася без вручення за закінченням терміну зберігання. У зв'язку з цим, 8 грудня 2010 року розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Всупереч даній нормі, судове засідання по справі відкладено не було, в результаті чого було прийнято рішення за відсутності відповідача.
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.
Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Незважаючи на відсутність належних доказів про те, чи відповідач у справі - ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, не з'ясувавши чи отримав відповідач копію відповідної ухвали, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача в першому судовому засіданні, припустившись при цьому порушень норм процесуального права, що є підставою для скасування прийнятого ним рішення.
Виходячи із встановлених обставин справи, судом першої інстанції було порушено процесуальне право відповідача брати участь у судовому засіданні.
За правилами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що поданий позивачем доказ у вигляді товарно-транспортної накладної № 306 від 16 червня 2006 року на підтвердження факту продажу стільців на суму 5005 грн. не може бути прийнятий судом як належний доказ для вирішення даного спору з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ГПК України, фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Наказом Мінтрансу, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" № 488/346 від 29.12.1995р. визначено типову форму товарно-транспортної накладної - N 1-ТН.
Наявна в матеріалах справи товарно - транспортна накладна № 306 від 16.06.2006р. не відповідає за своєю формою типовій формі ТНН, яка визначена вказаним вище наказом з огляду на наступне.
З товарно-транспортної накладної № 306 від 16.06.2006 р. вбачається, що в графі "Вантаж отримав" відсутній підпис відповідача.
Окрім того, в графі накладної "Отримав" не вказані посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якою було здійснено підпис у цій графі, відсутній штамп. Також, відсутні підпис вантожоодержувача та будь-які дані про вантажно-розвантажувальні операції.
Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16 травня 1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності. Отже, накладна на відпуск цінностей, в якій має бути зазначено, за якою довіреністю і через кого відпущено цінності та в якій зазначена більш рання дата, ніж дата видачі довіреності, свідчить про недотримання Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16 травня 1996 року.
Оформлення ТНН № 306 від 16.06.2006 р. свідчить про те, що довіреність на одержання цінностей для підприємця не була оформлена. Таким чином, повноваження фізичної особи щодо одержання конкретної кількості товару не засвідчені належним чином.
Враховуючи вказане вище, очевидно, що товарно - транспортна накладна № 306 від 16.06.2006 р. виписана всупереч нормам закону, тому, не може бути прийнята судом до уваги як належний доказ на підтвердження вимог позивача.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, виходячи із встановлених обставин справи, очевидним є те, що зобов'язання відповідача щодо прийняття товару по накладній не виникло. Даний факт підтверджується відсутністю в матеріалах справи належно оформленої товарно-транспортної накладної та довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими .
Виходячи із вищевказаного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт продажу відповідачу стільців на суму 5005,00 грн. згідно товарно-транспортної накладної № 306 від 16 червня 2006 року, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи в зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2010 року у справі № 3/177 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Рівненському навчально-виробничому підприємству «УТОГ»відмовити.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2010 року у справі № 3/177 скасувати .
Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Рівненського навчально-виробничого підприємства "Українського товариства глухих" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 29, р/р 2600374125571 в УСБ м. Львів, МФО 325019, ЄДРПОУ 03972749) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (33027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 51 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.
5. Справу № 3/177 направити до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.