ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" березня 2011 р. Справа № 17/149-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участю представників сторін :
позивача - ОСОБА_1
першого відповідача –ОСОБА_2
другого відповідача –не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи та апеляційної скарги першого відповідача (вх. № 398 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 27 грудня 2010 року у справі № 17/149-10
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Суми
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми
2. Сумської міської ради, м. Суми
про визнання договору недійсним,
встановила:
У листопаді 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –перший відповідач) та Сумської міської ради (далі –другий відповідач), в якому просила визнати недійсним договір № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 1 вересня 2010 року між територіальною громадою міста Суми від імені якої діє другий відповідач в особі міського голови Мінаєва Г.М. та першим відповідачем; усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення, а також стягнути з першого відповідача судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. у справі №17/149-10 (суддя Коваленко О.В.) позовні вимоги позивача задоволено повністю, а також скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Сумської області від 10.11.2010 р. у вигляді заборони першому відповідачу проводити будь-які будівельні роботи, а також розташовувати будь-які тимчасові споруди на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Перший відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. у справі №17/149-10 залишити без змін. Крім того, просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника другого відповідача.
В судовому засіданні представник першого відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи першого відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.10.2006 р. була надана в оренду земельна ділянка, загальною площею 0,0070 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком до 12.07.2007 р.
На підставі рішення Сумської міської ради від 24 лютого 2010 року № 3479-МР «Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям»позивачеві на 3 роки було поновлено термін оренди зазначеної земельної ділянки.
6 липня 2010 року між позивачем та другим відповідачем укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зі строком дії до 24.02.2013 р. Даний договір посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5 06.07.2010 р. за реєстром №1690, затверджений рішенням Сумської міської ради від 04.08.2010 р. № 4209-МР та зареєстрований у Сумському міському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»06.09.2010 р. за № 041063800224.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.11.2010 р. йому стало відомо про існування договору № 012/10 від 01.09.2010 р. про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладеного між територіальною громадою міста Суми в особі Сумської міської ради та першим відповідачем, відповідно до умов якого останньому переданий об'єкт благоустрою - земельна ділянка площею 30,0 кв.м. в м.Суми по вул. Шевченка, біля буд. 12, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда (кіоск), строком на 5 років.
Позивач вважає, що зазначений правочин суперечить нормам земельного законодавства України та посилається на самовільне зайняття першим відповідачем земельної ділянки, що створює перешкоди у здійсненні позивачем підприємницької діяльності. В зв’язку з чим звернувся до суду з вимогами визнати недійсним договір № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 01.09.2010 р. та усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що в договорі № 012/10 відсутні будь-які позначки про його державну реєстрацію у відповідності до вимог чинного законодавства, а також відсутня технічна документація із землеустрою, наявність якої є обов’язковим додатком до договору особистого строкового сервітуту. Враховуючи факт неправомірного користування першим відповідачем вищезазначеної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як зазначає перший відповідач, у зв'язку з припиненням 12.07.2007 р. права позивача на оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, він звернувся до другого відповідача з проханням надати в оренду земельну ділянку по вул. Шевченка, біля буд. 12 для розміщення тимчасової споруди для продажу зоотоварів.
На замовлення першого відповідача був виготовлений ескізний проект торговельного кіоску, погоджений головним архітектором м. Суми, Сумською міською санітарно-епідеміологічною станцією та Сумським міським відділом Головного управління МНС України в Сумській області.
02.02.2010 р. перший відповідач звернувся до другого відповідача з заявою №95-ТС про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 р. № 3350-МР.
Відповідно до п. 25 протоколу № 5 засідання єдиної комісії з питань погодження розміщення тимчасових споруд на території м.Суми від 26.03.2010 р. було вирішено погодити першому відповідачу винесення питання встановлення тимчасової споруди по торгівлі зоопродукцією на розгляд виконавчого комітету Сумської міської ради та виготовлення паспорту з урахуванням умов благоустрою, пожежних та санітарних норм та правил (а. с. 64).
На підставі витягу із протоколу на замовлення першого відповідача був виготовлений паспорт на розміщення тимчасової споруди торговельного ряду (малої архітектурної форми), який погоджений у встановленому порядку.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 14.06.2010 р. № 345 «Про надання дозволів на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми»першому відповідачу наданий дозвіл на розміщення тимчасової споруди - кіоску для торгівлі зоотоварами у м. Суми по вул. Шевченка, біля буд. 12 на 5 років. Пунктом 3 рішення вирішено заявнику звернутися у 15-денний термін до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради для укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м.Суми (а. с. 65).
21.06.2010 р. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради першому відповідачу надано дозвіл на розміщення кіоску для торгівлі непродовольчими товарами у м. Суми по вул. Шевченка, біля буд. № 12, терміном дії з 14.06.2010 р. по 14.06.2015 р. (а. с. 48).
Відповідно до пунктів 12, 14 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 982, у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди такої земельної ділянки сільська, селищна, міська рада укладає з таким суб'єктом господарювання в десятиденний строк з дня прийняття передбаченого пунктом 10 цього Порядку рішення договір особистого строкового сервітуту в порядку, визначеному законодавством. Умови договору особистого строкового сервітуту визначаються сільською, селищною, міською радою. Розмір плати за таким договором не може перевищувати розмір орендної плати для даної земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, 1 вересня 2010 року на виконання пункту 3 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 14.06.2010 р. № 345 між першим відповідачем (сервітуарій) та другим відповідачем (власник) був укладений договір № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м.Суми (а. с. 46).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2. вказаного договору його предметом є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватися для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда (кіоск) площею 30,0 кв.м. Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м.Суми по вул. Шевченка, біля буд.12 площею 30,0 кв.м.
У пункті 2.2. договору сторони визначили строк його дії –5 років з моменту його підписання повноважними представниками сторін.
На виконання пункту 3.1. даного договору за користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання кіоску першим відповідачем було сплачено 1 770,51 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 012/10 від 15.09.2010 р. та квитанцією № 409 від 15.09.2010 р.
Такі фактичні обставини справи дають підстави колегії суддів стверджувати, що особистий строковий сервітут на користування місцем для розташування кіоску був встановлений за першим відповідачем за договором № 012/10 від 01.09.2010 р. з урахуванням норм чинного законодавства в установленому законом порядку та за наявністю визначених законом дозвільних документів для розміщення кіоску. А тому здійснення позивачем перешкод у розміщенні першим відповідачем кіоску на території в м.Суми по вул. Шевченка, біля буд. 12, є неправомірним.
Посилання позивача на те, що зазначений правочин суперечить нормам земельного законодавства України та на факт самовільного зайняття першим відповідачем вищевказаної земельної ділянки, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Частиною 1 статті 100 Земельного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Аналізуючи правову природу та умови договору № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 01.09.2010 р., колегія суддів дійшла висновку, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою, про що прямо зазначено в пункті 1.5. договору.
Необхідність укладення договору особистого строкового сервітуту визначено рішеннями Сумської міської ради «Про затвердження Правил розміщення та утримання тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Суми»від 23.12.2009 № 3350-МР (пункт 5.19.3 додатку до рішення) та «Про затвердження Примірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м.Суми»від 12.05.2010 р. № 3753-МР.
Висновок суду першої інстанції про те, що в договорі № 012/10 від 01.09.2010 р. відсутні будь-які позначки про його державну реєстрацію, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки обов’язку щодо державної реєстрації договору особистого сервітуту, укладеного на підставі та в порядку, визначеному вищезазначеними рішеннями другого відповідача, не передбачено.
У п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»зазначено, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК України, частина перша статті 101 ЗК України, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401 та пункт 6 частини першої статті 406 ЦК України).
Посилання позивача на укладення між ним та другим відповідачем договору оренди земельної ділянки від 06.07.2010 р. площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на те, що дії першого відповідача щодо користування частиною вищезазначеної земельної ділянки, на яку встановлений особистий строковий сервітут, порушують права позивача та створюють перешкоди у здійсненні позивачем підприємницької діяльності, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.
Як зазначено вище, термін дії договору оренди земельної ділянки від 13.10.2006р., укладеного між позивачем та другим відповідачем закінчився 12.07.2007 р., у зв’язку з чим у позивача на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі»припинилося право оренди земельної ділянки у м. Суми в районі Центрального ринку по АДРЕСА_1
24 лютого 2010 року другий відповідач приймає рішення «Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям», яким позивачеві вирішено поновити на 3 роки термін оренди зазначеної земельної ділянки.
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 14.06.2010 р. № 345 «Про надання дозволів на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Суми»першому відповідачу наданий дозвіл на розміщення тимчасової споруди - кіоску для торгівлі зоотоварами у м. Суми по вул. Шевченка, біля буд. 12 на 5 років.
6 липня 2010 року між позивачем та другим відповідачем укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зі строком дії до 24.02.2013 р., який посвідчений нотаріусом 06.07.2010 р., затверджений рішенням Сумської міської ради від 04.08.2010 р. та зареєстрований у Сумському міському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»06.09.2010 р.
З наведеного слід зробити висновок, що другий відповідач, приймаючи рішення від 24.02.2010 р. про надання першому відповідачу дозволу на розміщення тимчасової споруди - кіоску для торгівлі зоотоварами у м. Суми по вул. Шевченка, біля буд. 12 в подальшому 06.07.2010 р. укладає з позивачем договір оренди земельної ділянки, на частину якої надає дозвіл першому відповідачу. Зазначений договір зареєстрований 06.09.2010 р.
В п. 1.1. договору оренди земельної ділянки від 06.07.2010 р. зазначено, що земельна ділянка не обмежена правами третіх осіб, тоді як на частину вказаної земельної ділянки 01.09.2010 р. встановлений строковий особистий сервітут.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем не доведено факт неправомірного користування першим відповідачем вищезазначеної земельної ділянки, а також підстав для визнання недійсним договору № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 01.09.2010р. в розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України. В зв’язку з чим позовні вимоги позивача про визнання недійсним вищевказаного договору № 012/10 від 01.09.2010 р. та усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення, задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, не в повній мірі з’ясовані та неправильно оцінені обставини справи в частині визнання недійсним договору № 012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 01.09.2010р. та усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення, та ухвалене ним рішення в цій частині не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги першого відповідача та скасування рішення в зазначеній частині.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу першого відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. у справі №17/149-10 в частині задоволення позовних вимог та розподілення судових витрат скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. в частині скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
суддя Ільїн О.В.
суддя Камишева Л.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 28 березня 2011 року.