УХВАЛА

іменем  україни

16 лютого 2011 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Пшонки М.П.,    

суддів:                 Гончара В.П.,                     Мартинюка В.І.,

                Євграфової Є.П.,         Юровської Г.В.,-                      

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою лікаря-психіатра Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка Ющенка О.І. ОСОБА_4 про надання дозволу на проведення психіатричного огляду ОСОБА_5 в примусовому порядку, без його згоди за касаційною скаргою ОСОБА_5   на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від
31 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від
29 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року лікар-психіатр Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка Ющенка О.І. ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про надання дозволу на проведення психіатричного огляду ОСОБА_5 у примусовому порядку без його згоди.

Зазначала, що до лікувального закладу надійшла заява прокуратури Вінницької області про повторне звернення до суду із заявою про примусовий психіатричний огляд ОСОБА_5 у зв’язку з його неадекватною поведінкою, яка полягає у неодноразових зверненнях до правоохоронних органів та судів області зі скаргами, нерідко з одних і тих самих питань. При цьому у своїх зверненнях ОСОБА_5 про вчинення

дій, що являють реальну небезпеку для оточуючих та постійно виявляє реальні наміри вчинити такі дії. При розгляді скарг ОСОБА_5 звертає на себе увагу алогічність та абсурдність висловлювань, і це може свідчити про порушення його мислення.

Посилаючись на те, що добровільний огляд провести неможливо, оскільки ОСОБА_5 ухиляється від явки до лікаря-психіатра, заявниця просила її заяву задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня
2010 року в задоволенні заяви лікаря-психіатра Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка Ющенка О.І. ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня
2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня
2010 року скасовано, заяву лікаря-психіатра Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка Ющенка О.І. ОСОБА_4 задоволено. Дозволено проведення психіатричного огляду ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1, у примусовому порядку без його згоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити заяву лікаря-психіатра про надання дозволу на проведення його психіатричного огляду в примусовому порядку без його згоди без розгляду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про психіатричну допомогу”
(далі – Закон), діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих Міністерством охорони здоров’я України для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних із станом її психічного здоров’я.

Згідно зі ст. 11 Закону психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України за умов, визначених Законом України “Про психіатричну допомогу”, заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги  та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_5 довів суду відсутність у нього психічних розладів, звернувшись добровільно для проведення психіатричного огляду до двох різних лікарів-психіатрів, отримавши два різних висновки про відсутність у нього психічних розладів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву, апеляційний суд виходив із того, що одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_5 психічного розладу, внаслідок чого він вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, тому проведення щодо нього в примусовому порядку психіатричного огляду є необхідним з метою запобігання в подальшому настання негативних наслідків.

З висновками судів погодитись не можна.

Розглядаючи справу, суди як першої так і апеляційної інстанцій у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановили належним чином всіх обставин, які мають значення для вирішення справи: не визначились щодо якої саме особи було подано заяву про примусовий психіатричний огляд та достовірно не встановили адресу за якою фактично мешкає особа, щодо якої подано заяву та ухвалено судові рішення.

Поза увагою судів залишилось те, що в своїй заяві лікар-психіатр Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка
ОСОБА_4   просила задовольнити її заяву щодо надання дозволу на проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1
(а.с. 2, 3), яка була задоволена рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_5 , тобто зі змісту подання лікаря-психіатра та судового рішення неможливо достовірно з’ясувати відносно якої саме особи було прийнято судове рішення.

Крім того, судами належним чином не встановлено фактичне місце проживання особи, щодо якої ухвалено рішення, оскільки ОСОБА_5 , особа про яку фактично йде мова в заяві ОСОБА_4, як убачається з його заяв від 30 та від 31 серпня 2010 року, поданих до початку розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 8, 12), проживає за адресою:
АДРЕСА_2, а вже під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_5  указує, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51, 52), що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 279 ЦПК України унеможливлює визначення належної підсудності розгляду справи.  

За таких обставин, як рішення суду першої інстанції так і рішення  апеляційного суду, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального й матеріального закону, підлягають скасуванню відповідно до ч. 2
ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

  Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня
2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2010 року скасувати.

Справу за заявою лікаря-психіатра Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка Ющенка О.І. ОСОБА_4 про надання дозволу на проведення психіатричного огляду ОСОБА_5 в примусовому порядку без його згоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                     М.П. Пшонка

Судді:                         В.П. Гончар

Є.П. Євграфова

В.І. Мартинюк

Г.В. Юровська