ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-2942/10/1970
"28" вересня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Стадник В.О., посвідчення №51;
від позивача: представник Мартинюк Т.Б., довіреність №11710/10 від 31.12.2009 року;
від відповідача: не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Прокурора Шумського району в інтересах держави в особі Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції;
до: приватного малого підприємства «Цегельник»;
про: стягнення податкового боргу, –
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Шумського району Тернопільської області в інтересах держави в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до приватного малого підприємства «Цегельник»(далі –відповідач) про стягнення податкового боргу по сплаті орендної плати за землі державної і комунальної власності в сумі 1617,87 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем самостійно визначено суми податкових зобов’язань шляхом подання податкових декларацій та розрахунків. Однак, узгоджені суми податкових зобов’язань відповідачем у встановлений строк не сплачені, внаслідок чого, станом на 26.08.2010 року, за відповідачем рахується податковий борг на суму 1617,87 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Відповідачу 19.09.10 р. надіслано повістку –повідомлення в адміністративній справі, про що свідчить запис в довідковому листі до справи, однак згідно довідки Укрпошти від 20.09.10р. конверт з вищезазначеною повісткою повернуто до суду та зазначено причина повернення (досилання), а саме: за закінченням терміну зберігання.
Згідно абз. 1, 2, 4 ч. 4 ст. 33 КАС України зазначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Таким чином, відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з’явився.
Судом встановлено, що виходячи зі змісту статей 1-2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1252-XII, позивач у справі, Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція, належить до системи органів державної податкової служби, на які покладено обов’язки щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у судах.
Відповідач у справі – ПМП «Цегельник»зареєстрований, як юридична особа Шумською районною державною адміністрацією Тернопільської області 26.05.2004 року, ід. н. 31194750, перебуває на обліку як платник податків у Шумському відділенні Кременецької МДПІ.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 27.01.2010 року подано до Шумського відділення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 292, у якій відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання по орендній платі за землю на 2010 рік.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251 –12 плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535 –12, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, також земельної частки (паю), і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ст. 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частки за місяцями.
Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 01.12.2000 року №2181-111, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Одним із обов’язків платників податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»є обов’язок сплачувати суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 01.12.2000 року №2181-111 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В порушеннях вищевказаних норм, відповідач, внаслідок несвоєчасної та не в повному обсязі сплати орендної плати за землю, допустив заборгованість по даному платежу за березень, квітень, травень, червень в сумі 1817,84 грн. Однак, частину заборгованості в сумі 281,97 грн. відповідачем сплачено, а тому до стягнення підлягає 1535,87 грн. (1817,84 –281,97)
Відповідно до п. 16.1.1 ч. 16.1. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 01.12.2000 року №2181-111, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
У зв’язку з закінченням встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання відповідачу нараховано пеню в розмірі 82 грн.
Отже станом на дату розгляду справи в суді, заборгованість відповідача складає 1617,87 грн. (в т. ч. 1535,87 основного платежу та 82 грн. пеня), та останнім в добровільному порядку несплачена.
Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4, статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у визначені законом строки визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно пп. 2.1.4. п. 2.1, пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Згідно із п. п. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Беручи до уваги, що на день розгляду справи відповідач, який зареєстрований платником податків, має прострочену заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами, яка підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з приватного малого підприємства «Цегельник»податкову заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 1617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) грн. 87 коп., які перерахувати на р/р №33214812700607, одержувач Великодедеркальська сільська рада Шумського району, код одержувача 23588763 в ГУДКУ в Тернопільській області.
3.Копію постанови надіслати відповідачу у справі.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.