ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.06 Справа№ 2/535-24/73а
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Декор –Сервіс”, м Городок Львівської області
До відповідача : Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, м. Городок Львівської області
Про визнання недійсними рішень
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Семків В.Я. - представник
Від відповідача –Івахович Р.Р. –гол. спец. юр.кон., Маселко –спец. відділу надходжень
Суть спору: Позов заявлено про визнання недійсними рішення б/н від 20.02.2006р. та рішення № 52 від 10.03.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції та пеню на підставі Закону України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІУ ( далі- Закон № 1058) за несвоєчасну сплату страхових внесків. Позивач вважає, що п.6 статті 20 Закону №1058, в якому встановлено сплату страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, суперечить Закону України „ Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” № 400/97 ВР( далі –Закон № 400/97), дія якого була продовжена до 01.01.2006р. і яким встановлено, що страхові внеси сплачуються одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Позивач підтверджує, що за червень, липень, серпень і листопад 2005р. зарплата виплачувалась із затримками, страхові внески сплачувались одночасно із виплатою зарплати, а за грудень 2005р. зарплата станом на 01.03.2006р. не виплачена, відповідно і внески до Пенсійного фонду не сплачені. На думку позивача, норми Закону № 1058 щодо строків сплати страхових внесків суперечать нормам Закону №400/97, тому не повинні застосовуватися.
Крім того, в доповненні до позовної заяви, поданому 18.05.2006р., позивач стверджує, що норми Закону № 1058 суперечать також Закону України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” № 2103 –ІУ від 21.10.2004р.( далі –Закон № 2103 згідно із яким доповнено статтю 97 КзПП України частиною п”ятою такого змісту: ”Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов”язань щодо оплати праці”.
Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що оспорювані позивачем рішення прийняті відповідно до Закону № 1058, оскільки за період з 07.07.2005р. по 03.03.2006р. позивачем були сплачені страхові внески з порушенням строків, встановлених цим Законом. Посилаючись на п.15 Прикінцевих положень Закону № 1058, відповідач вважає, що інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
В судовому засіданні 18.05.2006 оголошувалась перерва до 01.06.2006р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
За несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 позивачем прийняті рішення про застосування до ТзОВ „Декор-Сервіс” штрафних санкцій та про нарахування пені:
- рішення б/н від 20.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 24 802, 61грн.та нарахування пені в сумі 2 278,27 грн.;
- рішення №52 від 10.03.2006р. про застосування штрафних санкцій на суму 11 540,99 грн. та нарахування 1 853,16 грн. пені.
Як вбачається із матеріалів справи, штрафні санкції та пеня нараховані за порушення терміну сплати страхових внесків, встановленого ст. 20 Закону № 1058, за червень, липень, жовтень, листопад і грудень 2005р. та січень 2006р.
Позивач не заперечує того факту, що страхові внески за вказаний період сплачені з простроченням строку, встановленого ст.20 Закону №1058.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України ”Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, пунктом 6 ст. 20 якого встановлено, що страхувальники зобов”язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із п.п. 1-4 ст.14 та п. 6 ст.20 Закону №1058, для позивача базовим звітним періодом є календарний місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що страхові внески за червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2005р. та січень 2006р. сплачені позивачем з порушенням строку, встановленого п. 6 ст.20 Закону № 1058.
Відповідно до п. 2 ч.9 ст.109 Закону № 1058, за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10% ( затримка до 30 календарних днів),20% ( затримка сплати до 90календарних днів)або 50% ( затримка понад 90 календарних днів) своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 та 10 цієї статті, посадовими особами виконавчих органів ПФ виносяться рішення. Суми пені і штрафів підлягають сплаті упродовж 10 робочих днів з дня одержання відповідного рішення ( ч.13 ст.106 Закону № 1058).
Відтак, оспорювані рішення прийняті у повній відповідності до вимог Закону №1058.
Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що норми цього Закону , які встановлюють строки сплати страхових внесків не повинні застосовуватися як такі, що суперечать Закону № 400/97, оскільки згідно із п.15 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з 01.01.2004р.не повинні застосовуватися норми Закону № 400/97 щодо строків сплати страхових внесків, як такі, що суперечать Закону №1058, а не навпаки, як вважає позивач.
На думку суду, норми Закону № 1058 жодним чином не суперечать Закону №2103 з огляду на наступне.
Законом № 2103 внесені зміни до КзПП України, а саме: встановлений першочерговий порядок виплати заробітної плати та здійснення всіх інших платежів після виконання зобов”язань щодо оплати праці. Однак, Закон № 2103 не встановлює строку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, змін до Закону № 1058 щодо строків сплати страхових внесків не вносить.
Суд вважає, що встановлення першочергової виплати зарплати не означає автоматично перенесення строків сплати страхових внесків, а, відтак, і звільнення від відповідальності за порушення строків, встановлених іншим Законом.
Згідно із рішеннями, які оспорює позивач, штрафні санкції та пеня нараховані відповідачем не за порушення черговості сплати страхових внесків по відношенню до заробітної плати, а за порушення строків сплати страхових внесків.
Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що дію Закону № 400/97 продовжено до 01.01.2006р.
Відповідно до ст.67 ЗУ „ Про внесення змін до ЗУ „Про державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІУ, до 01.01.2006р. продовжено дію законів України „Про внесення змін до Закону України ” Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” від 22.10.1998р. № 208-ІУ та від 15.07.1999р. № 967-ІУ. Однак, названі закони, дію яких продовжено до 01.01.2006р., не регулюють строків сплати страхових внесків та нарахування штрафних санкцій і пені за їх порушення.
На підставі викладеного суд вважає доводи позивача про неправомірність прийняття відповідачем рішень про нарахування штрафу і пені такими, що суперечать чинному законодавству.
Керуючисьст.ст.49,51,94,97,98,130,135,138,139,143,150-154,158-164,п.п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.186 КАС України.
Суддя Хабіб М.