Судове рішення #14277299

Справа №  22а-823  

Копія



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 лютого 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду  Хмельницької області

                                        в складі:           головуючого-судді           Ярмолюка О.І.,

               суддів                    Власенка О.В.,          

          Юзюка О.М.,                    

діючи відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області про спонукання до виплати недоплаченого підвищення пенсії із апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2010 року,

встановила:

          У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області (далі –УПФ) про спонукання відповідача до виплати на його користь 1569 грн. недоплаченого підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі –Закон № 2195-ІV), за період з 1 січня 2009 року до 31 березня 2010 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що він має статус дитини війни і у 2009-2010 роках УПФ не виплачувало йому вказану надбавку в установленому законом розмірі.

          Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2010 року позов задоволено частково. Цим рішенням стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_2 як дитини війни невиплачене підвищення пенсії за період з 1 січня 2009 року до 31 березня 2010 року включно та 45 грн. 50 коп. понесених судових витрат. В решті позову відмовлено.

          Суд виходив з того, що протягом вказаного періоду ОСОБА_2 не виплачувалось підвищення пенсії у належному розмірі.  

          В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального права. При цьому УПФ зазначило, що підвищення пенсії виплачено позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань.

          Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.

          Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та дана їм належна оцінка, а висновки суду відповідають цим обставинам і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

          Встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV він має статус дитини війни.

          У 2009-2010 роках позивачу щомісячно виплачувалось підвищення пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп.

          Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

          Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в період з 1 січня 2009 року до 31 березня 2010 року позивачу виплачувалось підвищення пенсії у значно меншому розмірі.

          Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті цього підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.

          Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року    № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8) не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, а, виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме цей Закон.

          Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

          Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів  

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2010 року – без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

                    

                    Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/


Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    О.І. Ярмолюк































Головуючий у першій інстанції –ОСОБА_3                                 Справа № 22а –823

Доповідач –Ярмолюк О.І.                                                                Категорія 10.3.1

                              

                                                                                

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація