У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Мартинюка В.І.,
Євграфової Є.П., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності, визначення розміру часток у праві спільної часткової власності та відшкодування моральної шкоди , за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану від імені ОСОБА_3, на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11-13 листопада 1969 року будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 було розділено між ним і ОСОБА_4, згідно якого йому було залишено на праві власності частина будинку, яка складалась з веранди 1-1, коридору 1-2, кухні 1-3, кладової 1-4, кімнати 1-5, кімнати 1-6, загальною вартістю 2395, 01 руб., а за ОСОБА_4 було залишено частину будинку, яка складалась із кімнати 2-1 та кімнати 2-2, загальною вартістю 1272, 54 руб., та додатково було стягнуто з ОСОБА_4 на його користь різницю в сумі 899, 33 грн. Водопровід, паркан, сад, вбиральня були залишені у спільне користування. Рішення суду було зареєстровано в КП «БТІ м. Макіївки». Також зазначив, що визначення часток між сторонами шляхом укладання договору неможливо. На підставі наведеного просив визначити розмір частки кожного із співвласників у праві спільної часткової власності на жилий будинок, загальною площею 111,0 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив суд визначити розмір часток кожного із співвласників у праві спільної часткової власності на будинок, і в тому числі на житловий будинок загальною площею 111.0 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_3 - 54, 05 частки будинку, а за ОСОБА_4 - 45, 95 частки будинку.
ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з зустрічною позовною заявою, в обгрунтування вимог зазначив, що має право на весь будинок, який йому заповіла його мати. Крім того вказав, що рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 11-13 листопада 1969 року скасовано. Просив звернути увагу на те, що в рішенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 11-13 листопада 1969 року, визначаючись з розмірами часток в спільній власності, суд брав до уваги той факт, що він на той час не мав дітей, а на сьогодні він має двох синів і просив врахувати цей факт, а також врахувати, що ОСОБА_3 володіє будинком в с. Нижня Кринка, а також трикімнатною квартирою.
Рішенням Ценрально-Міського районного суду м. Макіївки від 20 серпня 2010 року позови задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року скасовано рішення Ценрально-Міського районного суду м. Макіївки від 20 серпня 2010 року, провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд послався на те, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 11-13 листопада 1969 року вирішувався спір між сторонами про право власності на спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1. Позивачу та відповідачу за рішенням суду виділялися конкретні приміщення, визначалися частки: ОСОБА_3 - 6/16 часток, ОСОБА_4 - 10/16 часток будинку. Рішення набрало законної сили, звернуто до виконання. Рішення суду зареєстровано в органах БТІ м. Макіївки.
Із зазначеним висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у 1969 році судом розглядався спір за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_4, в той час, як даний спір виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Рішенням суду постановлено: визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок і заповіт на цей будинок. Будинок поділено в натурі між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Частки сторін у резолютивній частині рішення суду не визначались.
Наведене свідчить, що підстави позову і його предмет не можна назвати тотожними. Крім того, позивачами по спору 1969 року були також інші особи.
Відповідно до п.2 ч.1ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалю закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки немає підстав вважати, що спір виник між тими ж сторонами з тих же підстав на той же предмет, то в апеляційного суду не було підстав для закриття провадження у справі.
За таких обставин ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав порушенням норм процесуального права з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Євграфова Є.П.
Мартинюк В.І.
Штелик С.П.