КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-335/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кіхтенко Н.І.  

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                         Гром Л.М.,

суддів:                                                               Бєлової Л.В. та А.Ю. Кучми,      

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», –

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському Черкаської області щодо невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та провести виплати ОСОБА_2 з підвищенням до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 23.03.2010р. по 23.09.2010р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22  травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції в даній частині.

Проте, апеляційна інстанція не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині стягнення державного мита з відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФУ в Корсунь –Шевченківському районі Черкаської області сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області –задовольнити частково.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року в частині стягнення судових витрат з управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області –змінити.

Абзац п’ятий резолютивної частини постанови викласти наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) грн. 40 коп. судового збору».

В решті постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                     Л.М. Гром

Судді:                                                                                                 Л.В. Бєлова

                                                                                                                        А.Ю. Кучма