КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2541/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Кіхтенко Н.І.

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"28" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.12.10р. у справі №2-а-2541/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області протиправними та зобов’язання донарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни з 01.01.09р. по 24.11.10р.  

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.12.10р. позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області протиправними та зобов’язано здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести  соціальні  доплати у відповідності до вимог статті  6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 24 травня по 24 листопада 2010 р.  в розмірі  30 %  мінімальної пенсії за віком, щомісячно, за мінусом вже виплачених сум за  вказаний  період. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.  

Не погоджуючись з вказаною  постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи, що дана відноситься до категорії справ, щодо  яких застосовується скорочене провадження згідно з вимогами статті 1832 КАС України, тому розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.  

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

З таким висновком суду першої інстанції можна погодитися.

Колегією суддів встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 02.09.45р. було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, всупереч статті 6 Закону № 2195-ІV позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної допомоги позивачеві застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Зі змісту статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру соціальної допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Оскільки позивачеві слід визначити соціальну допомогу, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок соціальної допомоги позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незаконними діями відповідача було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Проте, при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції було стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на користь позивача 3,40 грн. судових витрат та не враховано, що відповідно до приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене, у суду першої інстанції при прийнятті такого рішення були відсутні правові підстави для стягнення судового збору саме з Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеного питання про розподіл судових витрат) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 198, пунктом четвертим частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись статей 195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.12.10р. у справі №2-а-2541/10 –задовольнити частково.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.12.10р. у справі №2-а-2541/10 в частині вирішення питання про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат –скасувати та в цій частині прийняти нове рішення:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат.».

В іншій частині постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.12.10р. у справі №2-а-2541/10 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів  після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                Головуюча суддя                                                                    Шелест С.Б.

                Судді :                                                                                           Глущенко Я.Б.

                                                                                                                       Пилипенко О.Є.