Головуючий у 1 інстанції - Преснякова А.А.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року справа №2а-132/11/0535
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2011 року по справі № 2а-132/11/0535 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені. З відповідача стягнуто недоотриману допомогу у розмірі 5716грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 250грн.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неправомірно проігнорував вимоги Постанови Кабінету Міністрів від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою були встановлений фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Крім того неправомірно було стягнуті витрати на правову допомогу у розмірі 250грн. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 роки відповідно до розмірів, визначених ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач не доказав правомірність своїх дій.
Позиція відповідача ґрунтується на Постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 90,00 грн., та ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХII від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи інвалідності - виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 всупереч Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка встановлює розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, оскільки розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області щодо виплати компенсації на оздоровлення позивачу за 2010 меншому від 5 мінімальних заробітних плат, є неправомірними.
Колегія суддів також вважає правильним розрахунок невиплачених сум у розмірі 5716грн. з урахуванням виплат які вже відбулися.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на застосування 6 місячного строку звернення до суду за захистом порушеного права у зв’язку з наступним.
Так рішенням Конституційного суду від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, норми закону від 18.02.2010 № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» та ЦПК України, відповідно до яких справи, пов’язані з виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства, визнано такими, що не відповідають Конституції. Тобто з 09 вересня 2010 року вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на вказане, строк звернення позивачем до суду в порядку цивільного судочинства який становив 3 роки з 09 вересня 2010 року зменшився до 6 місяців.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Мельник проти України» зазначено, що у разі зменшення процесуальних строків на оскарження рішень необхідно досліджувати чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці.
У пункті 30 вказаного рішення зазначено, що Суд нагадує, що ретроспективність цивільного законодавства категорично не заборонено нормами Конвенції, і в даному випадку може бути застосоване. Тим не менш коли питання стосується ефективного засобу правового захисту, цей засіб правового захисту має існувати з достатньою мірою певності. У зв’язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип юридичної визначеності і буде несумісним з нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно положень п.1 статті 35 Конвенції.
Колегія суддів вважає що звертаючись до суду у вересні 2010 року позивач міг очікувати на захист свого права протягом 3 років які передували зверненню.
Крім того колегія суддів не погоджується з висновком суду про задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 250грн., оскільки з Постанови Кабінету Міністрів № 590, від 27 квітня 2006 року вбачається, що компенсація витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи що підлягає сплаті розраховується за час її роботи.
Відповідно матеріалів справи адвокат участі під час розгляду участі не приймав. При таких обставинах у задоволенні вимог про сягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
Пунктом 3 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ураховуючи що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, в цій частині постанова підлягає скасуванню, в іншій частині залишенню без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2011 року по справі № 2а-132/11/0535 задовольнити частково.
Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2011 року по справі № 2а-132/11/0535 в частині стягнення витрат на правову допомогу – скасувати.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 250грн. – відмовити.
В іншій частині Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2011 року по справі № 2а-132/11/0535 – залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко