Головуючий у 1 інстанції - Лебеженко В.О.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року справа №2а-1554/10/0516
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-1554/10/0516 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України “про соціальний захист дітей війни”,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 05.10.2010 року звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України “про соціальний захист дітей війни”.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-1554/10/0516 позов було задоволено, а саме: визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням здійснених виплат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку з чим просить зазначене рішення скасувати із винесенням нової постанови, якою має бути задоволено апеляційну скаргу та відмовлено у позові.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, у зв’язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 7)
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правовий статус дітей війни визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, що встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема, статтею 6 вказаного закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо визначення періоду, за який має задовольнятися позов, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”(надалі –Закон № 1691) справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них були віднесені до цивільного судочинства, строк позовної давності в яких в такому провадженні становить три роки. Цей Закон набрав чинності 10 березня 2010 року і діяв до 09 вересня 2010 року, тобто до часу прийняття Конституційним судом України рішення № 19рп/2010.
Окрім того, 07.07.2010 року був прийнятий Закон України “Про судоустрій і статус суддів, згідно з ХП розділом якого вищевказана категорія справ була повернута до адміністративної юрисдикції, який набув чинності 30 липня 2010 року.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно до частини 2 цієї статті (в редакції, що діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З 03.08.2010р. ч.2 ст.99 КАС України була викладена в редакції згідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, наведеною нормою було скорочено строк звернення до суду до шести місяців.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем було порушено строк звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки.
У разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє і його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
З огляду на викладене , колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки не підлягають задоволенню, у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням строку на звернення до суду з зазначеним позовом.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – задовольнити.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-1554/10/0516 скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України “про соціальний захист дітей війни” за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року – відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Блохін А.А
.
Судді Міронова Г.М.
Юрко І.В.