Головуючий у 1 інстанції - Суконцева Л.Г.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року справа №2а-3306/10/1209
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-3306/10/1209 (головуючий І інстанції Суконцева Л.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-3306/10/1209 позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії, як дитині війни. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету з урахуванням фактично здійснених виплат на період дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 — ІУ від 18.11.2004 року у редакції, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, у зв’язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 5).
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно до частини 2 цієї статті (в редакції, що діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З 03.08.2010р. ч.2 ст.99 КАС України була викладена в редакції згідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, наведеною нормою було скорочено строк звернення до суду до шести місяців.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
У разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє і його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки не підлягають задоволенню, у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області –задовольнити частково.
Скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-3306/10/1209 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки — відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: А.А. Блохін
Судді: Г.М. Міронова
І.В. Юрко