КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5239/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Аліменко В.О. та Глущенко Я.Б.,
при секретарі - Гончар Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Черкаської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законам виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Черкаської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законом виплат, в якому просив стягнути з Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України на користь позивача заборгованість по заробітній платі та незаконно утриманого податку - 102527 грн. 40 коп.; недоплати по довічному утриманню - 64428 грн. 23 коп. та грошову компенсацію за службове обмундирування - 18700 грн., а сього в сумі - 183655 грн. 63 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України на користь позивача 16 416 грн. 44 коп., в тому числі 3 056 грн. 44 коп. утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 року; в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням ОСОБА_2, Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплат по заробітній платі, невиплаті інших надбавок та про часткову відмову в стягнення незаконно утриманого податку та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідачі по справі просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони та їх представники не з’явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року - без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області з 15 жовтня 2001 року (наказ № 85 від 15.10.2001р.), має 1 кваліфікаційний клас судді, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
У жовтні 2009 року, як вже зазначалось раніше, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законом виплат, оскільки вважав, що йому, всупереч вимогам чинного законодавства дані виплати проведені не були.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахункових листів за 2003-2006 роки, а також до наказів голови Апеляційного суду Черкаської області, йому були проведені усі перерахунки та виплати згідно з нормами чинного законодавства, окрім певної суми утриманого податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік, та компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992 р. передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Зокрема Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 керівникам судів надано право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати здійснювати в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»№ 220/2002 в редакції від 05.03.2002р., в свою чергу, з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»№ 856/96 в редакції від 19.09.1996р. суддям з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Тобто призначення та розмір вищезазначених надбавок повинні встановлюватись наказом керівника суду кожному судді індивідуально, залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи у межах фонду заробітної плати суду. Більше того, відсоткова ставка означених надбавок визначена до встановлених указами граничних розмірів, що, з свого боку, свідчить про те, що навіть за наявності відповідних підстав для призначення даних доплат, відсотковий розмір останніх визначається саме головою суду в залежності від обсягу виконання суддею особливо важливої роботи чи додаткових функцій щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян тощо. При відсутності підстав для призначення такої надбавки остання не призначалась.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, а саме з розрахункових листів за 2003-2006 роки, виданих позивачеві за підписом голови Апеляційного суду Черкаської області, останньому виплати з урахуванням надбавок за складність та виконання особливо важливої роботи здійснювались в межах, встановлених Указами Президента України № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»(до 75 відсотків) та № 220/2002 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням»(до 80 відсотків) згідно окремих розпоряджень голови суду (наказ № 83 від 12.08.2003р., довідка Апеляційного суду Черкаської області № 0-18 від 09.02.2007р., наказ про встановлення надбавок № 30 від 25.04.2005р., наказ про встановлення надбавок суддям апеляційного суду № 37 від 28.03.2006р.). Щомісячна ж надбавка за особливий характер роботи позивачеві за 2003-2006 роки взагалі виплачена в повному обсязі в межах виділених асигнувань.
Надані ж позивачем розрахунки по заробітній платі сформовані з використанням максимальних розмірів доплат до заробітної плати, передбачених вищезазначеними указами Президента України. В той час, коли, як зазначалося вище, розмір відсоткової ставки кожної окремої надбавки визначається виключно головою відповідного суду за наявності підстав для призначення такої надбавки та з урахуванням виконання суддею тієї чи іншої роботи.
Включені позивачем до розрахунку по заробітній платі доплати за шкідливість в розмірі 12 відсотків і за таємність в розмірі 15 відсотків, постановою Кабінету Міністрів «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 2288 від 13.12.1999р., на яку посилається позивач, не передбачені. Призначення та виплата відповідних надбавок передбачена, зокрема за шкідливість в розмірі 12 відсотків пунктом 2 наказу Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 77 від 02.10.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.10.1996р. за № 593/1618, дія якого розповсюджується на умови оплати праці не суддів, а робітників, зайнятих обслуговуванням судів, як то водії, прибиральниці, підсобні робітники тощо.
Більше того, дані надбавки повинні також бути встановлені для кожного судді окремо та оформлені відповідними наказами голови суду, проте позивачем не доведено, що такі надбавки йому призначалися.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів суми заробітної плати з урахуванням розрахованих позивачем надбавок до задоволення не підлягають, а з урахуванням того, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення довічного грошового утримання напряму залежать від задоволення вимог щодо заробітної плати, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.
Окрім того, з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р., яким запроваджений податок з доходів фізичних осіб, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991р. належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів.
Відповідно до даного Закону, протягом 2004 року з нарахованої заробітної плати позивача утримано податок з доходів фізичних осіб на суму 3 056 грн. 44 коп., про що свідчить довідка Апеляційного суду Черкаської області про доходи позивача від 14.09.2006р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р.
Проте, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів»№ 22-р від 20.01.2004 р. головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно розрахункового листа ОСОБА_2 за 2003 рік та довідки про доходи від 14.09.2006р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., встановлено, що в результаті справляння податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати позивача за 2004 рік, сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати вказаного податку, стала нижчою ніж розмір заробітної плати, нарахованої судді у IV кварталі 2003 року. Тому позивач мав всі підстави для отримання компенсаційних виплат у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.
Що стосується стягнення на користь позивача компенсаційних виплат за 2005, 2006 роки колегія суддів зазначає, що здійснення таких виплат за цей період законодавством не передбачено.
Разом з тим, відповідно до ч. 12 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII в редакції від 15.12.1992 р. судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Так, норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»№ 177 від 19.03.1994 р., якою визначено кількість предметів, якими необхідно забезпечити одного суддю та термін їх носіння у роках.
Відповідно до п. 2.10. Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 16/5 від 22.04.1994р., за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння.
Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№ 1459-ІІІ від 17.02.2000р., що набрав чинності 11.03.2000р., перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів»щодо забезпечення суддів безплатним службовим обмундируванням було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»(справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) № 5-рп/2002 від 20.03.2002р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 1 статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким виключено перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Отже, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України суддям поновлено відповідне забезпечення службовим обмундируванням.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції»№ 1393 від 04.09.2003р. затверджено нові норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р.
Як наслідок, в період дії частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII в редакції від 15.12.1992р. та постанови Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»№ 177 від 19.03.1994р., а саме з 1999 року по 11.03.2000р. та з 20.03.2002р. по 04.09.2003р., позивач повинний був бути забезпечений службовим обмундируванням, а в разі незабезпечення обмундируванням мав право на отримання відповідної грошової компенсації.
Враховуючи встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р. кількість предметів, розрахованих на одного суддю, терміни їх носіння та середньо ринкову вартість даних предметів, надану Обласним об’єднанням колгоспних ринків облспоживспілки, м. Черкаси, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вимог позивача щодо стягнення коштів у розмірі 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, доводи Державної судової адміністрації України щодо неправомірності задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у частині стягнення коштів за неправомірно утриманий податок з доходів фізичних осіб та стягнення компенсації за неотримане речове майно не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними нормами законодавства.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що доводи, зазначені Міністерством фінансів України в своїй апеляційній скарзі, не можуть буду підставами для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року, оскільки оскаржуваним рішенням відповідача не було зобов’язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, жодних прав порушено не було.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року – без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді В.О. Аліменко
Я.Б. Глущенко