Головуючий у 1 інстанції - Доценко С.І.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року справа №2а-1742/10/0507 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації на постанову Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-1742/10/0507 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації «про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої разової щорічної допомоги», -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Постановою Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-1742/10/0507 позов було задоволено, а саме: визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації щодо не нарахування та виплати позивачу, як учаснику війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", в редакції від 04.07.2002 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити на її користь щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002р.) у розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком як учаснику війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та раніше сплачених сум за вказаний період.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.
Дослідивши наявні в справі докази, судом встановлено на підставі посвідчення відповідного зразка, і сторонами це не оспорюється, що позивач дійсно з 18 вересня 2002 року має статус учасника війни і перебуває на обліку в УПСЗН Володарської РДА.
Відповідно до ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002р.), встановлено розміри виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня: учасника війни, в розмірі три мінімальні пенсії за віком та відповідно до ст. 17-1 цього закону обов’язок здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладено на органи праці та соціального захисту населення, а тому УПСЗН Володарської райдержадміністрації є належним відповідачем у справі.
В 2010 році зміни до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносились, обмежень для застосування цієї статті законодавчо не встановлено, а тому в 2010 році підлягає виплаті грошова допомога в розмірах, передбачених Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції в редакції від 04.07.2002. яка набрала чинності 31.07.2002р.).
Із досліджених доказів судом встановлено, що згідно довідки УПСЗН і письмових заперечень позивач отримав грошову допомогу до 5 травня: в квітні 2010 року у розмірі 120 гривень.
Враховуючи, що на момент проведення виплати - в квітні 2010 року обмежень щодо застосування ст.14 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"не було. грошова допомога позивачу підлягає виплаті в розмірі, встановленому цим Законом, а саме в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком станом на 1 квітня 2010 року - 706 гривень.
При тому що у 2010 році виплата була проведена позивачу в менших розмірі, ніж встановлено законом, суд вбачає що право позивача в частині проведення цих виплат було порушене, а тому позовні вимоги за 2010 рік підлягають задоволенню, у зв’язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше сплачених сум.
При визначенні розміру допомоги до 5 травня суд вважає за можливе за аналогією закону застосування розміру мінімальної пенсії за віком, установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за нормою якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тому що іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а відсутність такого правового акту не є підставою для відмови в реалізації позивачем законного права на отримання щорічної одноразової грошової допомоги підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними (урядовими) нормативними актами, які встановлюють відмінні від законів розміри грошової виплати, не приймає до уваги доводи відповідача про законність проведення виплат у 2010 році в межах бюджетних призначень на підставі Постанови КМ України та від 18.03.2009 року №211 «Про розміри разової грошової допомоги що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», тому що ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002р.) є чинною, а тому підлягає застосуванню Закон.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем спірної допомоги. Звернення позивача до відповідача із заявою в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» з проханням сплатити певну суму грошей за минулий час (виконати вимоги закону тощо) не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
В той же час, відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в пункті 22 свого рішення від 28 березня 2006 року в справі «Мельник проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. В пунктах 23, 26 і 28 цього рішення Суд підкреслив, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист, тому необхідно дослідити, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці. За відсутності будь-яких перехідних чи таких, що мають зворотну силу, вимог у змінених положеннях заявниця могла обґрунтовано очікувати, що новий кінцевий строк буде перенесений. Суд вважає, що такий кінцевий строк був би передбачуваним для заявниці, оскільки вона мала б ще місяць, щоб подати свою апеляційну скаргу після набуття змінами чинності, навіть якщо цей новий кінцевий строк зменшив строк, передбачений старим ЦПК. У зв'язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип юридичної визначеності і буде несумісним з нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно положень п. 1 статті 35 Конвенції.
До прийняття Конституційним судом України рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 розгляд справ тієї категорії, в якій звернувся позивач з позовом в цій справі, відбувався за правилами Цивільного процесуального Кодексу України, де строк позовної давнини визначений в три роки. Враховуючи наявність змін в законодавстві щодо строку звернення до суду, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, слід вважати, що позивачем не пропущений строк звернення до суду в цій адміністративній справі, який слід обчислювати в три роки, оскільки позивачем позов подано в межах шестимісячного строку після зміни строку звернення до суду в цій категорії справ, яка відбулась в зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації – залишити без задоволення.
Постанову Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-1742/10/0507 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації «про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої разової щорічної допомоги» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.О.Шишов
Судді: С.П.Дяченко
І.В.Сіваченко