07.10.2024                                                                                

Справа № 642/4048/24

Провадження № 1-кс/642/3076/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року  м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024221220001139 від 09.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023),-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з клопотання про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 року в забезпечення кримінального провадження №12024221220001139 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження вказаної квартири та розпоряджатися нею.

Вказує, що ОСОБА_5 звертався до суду з позовом до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, справа № 203/3081/22.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2024 року його позовні вимоги були задоволені частково, та визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 вказану квартиру.

20.08.2024 року ОСОБА_5 зареєстрував вказану квартиру за собою на праві власності.

Після державної реєстрації, йому стало відмо про наявність арешту накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 року по справі 642/4048/24.

Вказує, що наявність арешту порушує його законні права власника квартири, необхідності у знаходженні квартири в арешті не має і є усі підстави для скасування арешту квартири. Подальше обмеження у праві власності на майно — квартиру АДРЕСА_1 є не розумним та не співрозмірним.

Отже заявник просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 18.07.2024 року в кримінальному провадженні.

У судове засідання представник власника майна – адвокат ОСОБА_6 не з`явився, подав заяву у які просив просив розглянути клопотання за його відсутністю та відсутністю власника майна, клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні щодо клопотання про скасування арешт майна заперечили, та просили у задоволенні клопотання відмовити з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває у провадженні, досудове розслідування триває, не всі необхідні слідчі дії проведено, вказана квартира є речовим доказом, а саме, предметом на яке направлено скоєння злочину, у зв`язку з чим, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Скасування арешту призведе до того, що речовий доказ буде втрачено, відчужене. До теперішнього часу особу ОСОБА_5 органом досудового розслідування не допитано, його особа не ідентифікована, та у органу досудового розслідування наявні сумніви, що саме ця особа зверталась із позовом до суду. Що саме і стало підставою для накладення арешту на нерухому майно.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно доч.1ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 року на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2580094012020), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_9 , шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження вказаної квартири та розпоряджатися нею.

Арешт накладено в рамках кримінального провадження за №12024221220001139 від 09.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненого групою осіб в особливо великих розмірах,  яке перебуває у провадженні СВ ВП №2 Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12024221220001139 від 09.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Обґрунтованість арешту визначається: наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; відповідністю майна, на яке накладено арешт, його меті; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди) - обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

Так, в ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 року таким обставинам надавалася оцінка під час накладення арешту майна, та накладено арешт на нерухоме майно з метою збереження речових доказів, а саме на на квартиру АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_3 .

Разом з тим, у судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про зворотнє.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.     

       Таким чином слідчий суддя приходить до висновку, що при накладенні арешту слідчий суддя вказував на достатність підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та з метою збереження речових доказів, наявні підстави для накладення арешту на майно.          

 Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.    

 З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, зважаючи, що органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження за ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а також те, що вказане майно є речовим доказом у кримінальному проваджені, потреба в арешті майна, на переконання слідчого судді, не відпала.

     Доказів, що в органу досудового розслідування відпала потреба у накладеному арешті, слідчому судді не надано.

В той же час прокурор та слідчий ствердили в судовому засіданні про те, що відповідні слідчі дії у кримінальному провадженні проводяться.

       Відтак на момент розгляду клопотання слідчі дії в даному провадженні тривають, що однозначно ствердив в судовому засіданні сторона обвинувачення, що виправдовує обраний захід забезпечення. Скасування арешту майна може призвести до його відчуження, що на момент незавершених слідчих дій може вплинути на повноту досудового слідства, зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, відтак на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості цього провадження.

   Крім того, вказане майно визнано речовим доказом, обставини заволодіння нерухомим майном встановлюються органом досудового розслідування.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що існує необхідність арешту майна на даний час з метою забезпечення збереження речових доказів, на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечує мету і завдання кримінального провадження. а тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним та в його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що відмова в задоволенні клопотання про скасування арешту майна не позбавляє особу права повторно звернутись до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 132, 167, 168, 170, 172, 173, 174,175, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                         ОСОБА_1