ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

25.09.2024 Справа № 914/3681/23

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс», м. Дніпро про грошові вимоги до боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» в сумі 249691623,26 грн.

у справі за заявою: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Палюх З.В.

За участю представників:

від ПАТ «Укрнафта»: Мошенець Д.В. (у режимі відеоконференції);

від боржника: Воробець С.І.;

розпорядник майна: Ткачук О.В. - арбітражний керуючий (у режимі відеоконференції);

від ТзОВ «Транс Актів»: не з`явився;

від АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»: не з`явився;

від АТ «Одеснафтопродукт»: не з`явився;

від ТзОВ «Явір-2005»: не з`явився;

від Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited: Чудовський Д.О. (у режимі відеоконференції);

від ТзОВ «Чорноморський рибний порт»: не з`явився;

від ТзОВ «Брайтон ЛТД»: не з`явився;

від Versala LTD: Бровко О.М. (у режимі відеоконференції);

від ТзОВ «Оксі Ойл»: Козаченко Д.І (у режимі відеоконференції);

від ТзОВ «Пафіс»: не з`явився;

від ТзОВ «Фірма «Авіс ЛТД»: Щербак Є.М. (у режимі відеоконференції);

від Montmontaza-Energetika d.o.o.: Подольський В.О. (у режимі відеоконференції);

від АТ «Криворізький залізорудний комбінат»: не з`явився;

від Nordwind Trade SA: Гринько К.В. (у режимі відеоконференції);

від Bridgemont Ventures Limited: Савченко Р.С. (у режимі відеоконференції);

від Bordo Management Limited: Савченко Р.С. (у режимі відеоконференції);

від Littop Enterprises Limited: Савченко Р.С. (у режимі відеоконференції);

від Ravenscroft Holdings Limited: не з`явився;

від АТ «Запорізький завод феросплавів»: не з`явився;

від ТзОВ «Юнайтед Енерджі»: не з`явився;

від ТзОВ «Нафтасіті»: не з`явився;

від ТзОВ «Парктур»: не з`явився;

від АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»: не з`явився;

від ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»: Козачук О.А. (у режимі відеоконференції);

від Фонду державного майна України: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388).

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); визнано вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в сумі 828165429,95 грн. заборгованості, 60300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388); введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Чехова, 14-В; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); призначено попереднє засідання суду.

На розгляд Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» надійшла заява про грошові вимоги до боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» в сумі 249691623,26 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» про грошові вимоги до боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388) в сумі 249691623,26 грн прийнято до розгляду.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення від 09.02.2024 вих. № 02-32/92 про результати розгляду кредиторських вимог до ПАТ «НПК-Галичина» у справі про банкрутство № 914/3681/23. У повідомленні розпорядник майна зазначає, що ним не визнаються у повному обсязі грошові вимоги ТОВ «Пафіс» до боржника, оскільки надані ТОВ «Пафіс» документи на підтвердження існуючих зобов`язань ПАТ «НПК-Галичина» не є належними доказами, не є первинними бухгалтерськими документами, не підтверджують факт здійснення розрахунків перед АТ КБ «ПриватБанк» та відповідно доказів існування обов`язку ПАТ «НПК-Галичина» перед заявником.

16.02.2024 Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» подано заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Зокрема, ПАТ «Укрнафта» заперечує щодо визнання кредиторських вимог ТОВ «Пафіс», які заявлені на підставі договорів поруки, оскільки, на переконання кредитора, долучені ТОВ «Пафіс» документи на підтвердження грошових вимог не підписані, не дають можливості встановити зміст таких документів, тому не можуть вважатися належними доказами в розуміння статей 75-78 ГПК України. У цих запереченнях ПАТ «Укрнафта» також зазначає про сплив строку позовної давності за вказаними вимогами.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» не підлягають визнанню, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

З огляду на зміст заяви ТОВ «Пафіс» з грошовими вимогами до боржника, підставою для звернення з такою заявою заявник зазначає виконання ним, як поручителем, договірних зобов`язань боржника щодо виконання умов кредитних договорів, відповідно до договоірв поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

ТОВ «Пафіс» обґрунтовує свою заяву про грошові вимоги до боржника тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пафіс», як поручителем, виконано грошові зобов`язання боржника перед АТ «КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами, відповідно заявник вважає, що до нього перейшли всі права кредитора за такими кредитними договорами.

У заяві зазначено, що між ТОВ «Пафіс» (поручитель) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (кредитор) 02.02.2009 було укладено договір поруки №Г.21.1.2.0/5-3181. У п. 1 вказаного договору поруки визначено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем (ТОВ «Пафіс») перед кредитором (Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк») за виконання Відкритим акціонерним товариством «Нафтоперерробний комплекс-Галичина» (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 01.04.2008 року №104-D (далі - Кредитний договір), згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 45 000 000,00 (сорок п`ять мільйонів) доларів США, а боржник зобов`язаний: повернути кредит в строк 24.02.2009 року, сплатити відсотки у розмірі 14 (чотирнадцять) відсотків річних, зі сплатою у строки, встановлені кредитним договором; сплати у випадку несвоєчасного погашення кредиту. 56 (п`ятдесят шість) відсотків річних від суми залишку непогашеної заборгованості зі сплатою у строки, встановлені кредитним договором: сплати за не цільове використання кредитних коштів штрафу у розмірі 25 (двадцять п`ять) відсотків від суми використаних не за призначенням коштів; сплати у випадку несвоєчасного погашення відсотків за користування кредитом з моменту виникнення і до повного погашення заборгованості по відсотках пені у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, що нараховується на суму непогашеної заборгованості по відсотках та/або основної суми боргу за кожний день прострочення платежу; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

У заяві зазначено, що 02.02.2009 між ТОВ «Пафіс» (поручитель) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (кредитор) було також укладено договір поруки № Г.21.1.2.0/5-3124 від 02.02.2009 року. У п. 1 вказаного договору поруки визначено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем (ТОВ «Пафіс») перед кредитором (Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк») за виконання Відкритим акціонерним товариством «Нафтоперерробний комплекс-Галичина» (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором №S14 від 02.09.2008 року (далі - кредитний договір), згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 800000000,00 грн. (вісімсот мільйонів гривень), а боржник зобов`язаний: повернути кредит в строк 23.02.2009 року, сплачувати за його користування відсотки в розмірі, який визначається відповідно до умов Кредитного договору в дату сплати відсотків, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати відсотки, розмір яких визначаються відповідно до умов Кредитного договору в дату сплати відсотків, а також сплачувати штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

У пунктах 2-6 цих договорів поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання Боржником якого-небудь обов`язку, передбаченого п.1 договір поруки кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов`язку(ів). Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок(ки). зазначений в письмовій вимозі.

У пунктах 7 вказаних договорів поруки визначено, що у випадку порушення поручителем зобов`язань, передбачених п.6 вказаних договорів поруки кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку(ках) у ПриватБанку (код ЄДРПОУ 14360570). Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату та пункт цього договору, що передбачає можливість застосування договірного списання.

У пунктах 8 вказаних договорів поруки сторони встановили, що до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Також, для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суд розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство при розгляді вимог кредитора полягає, зокрема, в перевірці обґрунтованості та розміру вимог кредитора незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку, при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Отже, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

ТОВ «Пафіс» у заяві про грошові вимоги до боржника стверджує, що на його адресу Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було надіслано вимогу від 25.02.2009 № 4/913-1 про необхідність виконання ТОВ «Пафіс» зобов`язання ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина»» із повернення грошових коштів за кредитним договором №104-D від 01.04.2008 року у сумі 19380246,95 (дев`ятнадцять мільйонів триста вісімдесят тисяч двісті сорок шість доларів США 95 центів) доларів США. Також заявник стверджує, що банком було надіслано вимогу від 24.02.2009 № 4/901-1 про необхідність виконання ТОВ «Пафіс» зобов`язання ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина»» із повернення грошових коштів за кредитним договором №S14 від 02.09.2008 року у сумі 924317837,37 грн.

Слід зазначити, що долучена ТОВ «Пафіс» до заяви про грошові вимоги до боржника копія кредитного договору №S14 від 02.09.2008 року є нечитабельною, неможливо дослідити та проаналізувати умови вказаного договору. Водночас, копія кредитного договору №104-D від 01.04.2008 року взагалі відсутня у додатках до заяви про грошові вимоги до боржника. Заявником лише долучено декілька додаткових угод до цього договору, відповідно до яких частково вносилися зміни у певні пункти вказаного кредитного договору, та неможливо встановити умови кредитування в цілому. Отже, на підставі долучених ТОВ «Пафіс» документів на підтвердження виникнення права кредитора за кредитними договорами №S14 від 02.09.2008 року та №104-D від 01.04.2008 року неможливо дослідити умови кредитування за такими договорами, у тому числі умови надання кредитів, суми, строки та порядок розрахунків. Відповідно неможливо дослідити обсяг обов`язку ТОВ «Пафіс», як поручителя, за вказаними кредитними договорами.

Заявник стверджує, що ним було виконано договірні зобов`язання боржника щодо повернення кредитних коштів за кредитними договорами №S14 від 02.09.2008 року та №104-D від 01.04.2008 року.

Зокрема, у заяві вказано, що Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 25.02.2009 було здійснено договірне списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Пафіс» (згідно Договору поруки № Г.21.1.2.0/5-3181 від 02.02.2009 року по виконанню поручителем зобов`язань за кредитним договором № 104-D від 01.04.2008 року) у сумі 149227901,52 грн, що еквівалентно 19380246,95 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 25.02.2009 року, про що 26.02.2009 року банком було надіслано ТОВ «Пафіс» лист № 4/929-1 про здійснення кредитором договірного списання грошових коштів поручителя (ТОВ «Пафіс») для погашення заборгованості боржника (ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина») за кредитним договором № 104-D від 01.04.2008 року на підставі договору поруки.

У заяві вказано, що Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 24.02.2009 було здійснено договірне списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Пафіс» (згідно договору поруки № Г.21.1.2.0/5-3124 від 02.02.2009 року по виконанню поручителем зобов`язань за кредитним договором № S14 від 02.09.2008 року) у сумі 924317837,37 грн, про що банком 25.02.2009 року було надіслано ТОВ «Пафіс» лист №4/913-1 про здійснення кредитором договірного списання грошових коштів поручителя (ТОВ «Пафіс») для погашення заборгованості боржника (ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина») за кредитним договором № S14 від 02.09.2008 року на підставі договору поруки.

Отже, підтверджуючи виконання зобов`язань боржника за вказаними кредитними договорами ТОВ «Пафіс», як поручителем, на виконання умов договорів поруки від 02.02.2009 № Г.21.1.2.0/5-3181 та № Г.21.1.2.0/5-3124, заявник посилається на листи Закритого акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Суд звертає увагу на те, що у пунктах 7 вказаних договорів поруки визначено, що договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату та пункт цього договору, що передбачає можливість застосування договірного списання.

До заяви про грошові вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Пафіс» долучено фотокопії меморіального ордеру та платіжного доручення щодо списання банком грошових коштів з рахунків ТОВ «Пафіс» на виконання договорів поруки.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що долучені до заяви про грошові вимоги фотокопії меморіального ордеру та платіжного доручення є неналежної якості, що утруднює дослідження судом їх змісту та достовірності.

Водночас, суд зазначає, що у призначенні платежу меморіального ордеру щодо списання 149227901,52 грн за договором поруки від 02.02.2009 № Г.21.1.2.0/5-3181 вказано, що таке списання відбулося щодо виконання договірних обов`язків поручителя за зобов`язаннями боржника за кредитним договором 104-D від 01.04.09, однак, предметом вказаного договору поруки є надання поруки поручителем (ТОВ «Пафіс») перед кредитором (Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк») за виконання Відкритим акціонерним товариством «Нафтоперерробний комплекс-Галичина» (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 01.04.2008 року № 104-D, а не від 2009 року. Також суд зауважує щодо тверджень заявника про виконання зобов`язань за договором поруки від 02.02.2009 № Г.21.1.2.0/5-3124 в сумі 924317837,37 грн, що до матеріалів заяви про грошові вимоги до боржника долучено платіжне доручення, а не меморіальний ордер, як це визначено пунктом 7 вказаного договору поруки.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами ч. 1 ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, долучені до матеріалів справи заявником на підтвердження своїх грошових вимог листи та вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк», складені іноземною (російською) мовою (до матеріалів заяви про грошові вимоги до боржника не додано нотаріально засвідченого перекладу зазначених документів на українську мову), які і частково меморіальний ордер та платіжне доручення щодо виконання заявником зобов`язань за вказаними вище договорами поруки від 02.09.2009.

Також суд наголошує на неналежній якості значної кількості документів, долучених до заяви про грошові вимоги до боржника, у тому числі: копія меморіального ордеру, копія платіжного доручення, копія кредитного договору.

Крім того суд зазначає про відсутність копії кредитного договору, виконання зобов`язань боржника за яким було предметом договору поруки від 02.02.2009 № № Г.21.1.2.0/5-3181.

Заявник в обґрунтування своїх грошових вимог також зазначає, що між ТОВ «Пафіс» та ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» було підписано акт звірки заборгованості № АСВ-00000000112 від 27.02.2009, у якому сторони зафіксували суму заборгованості боржника перед поручителем у розмірі 149227901,52 грн. Також між ТОВ «Пафіс» та ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» було підписано акт звірки заборгованості № АСВ-00000000111, у якому сторони зафіксували суму заборгованості боржника перед поручителем у розмірі 924317837,37 грн.

Заявник вказує, що в подальшому у період з 30.08.2012 року по 21.03.2023 року ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» частково відшкодувало (повернуло) поручителю (ТОВ «Пафіс») суму заборгованості за договором поруки № П-02/3181 від 02.02.2009 року у загальній сумі 34570933,27 грн, та у період з 30.06.2009 року по 20.12.2023 року ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» частково відшкодувало (повернуло) поручителю (ТОВ «Пафіс») суму заборгованості за договором поруки № П-02/3124 від 02.02.2009 року у загальній сумі 789283182,36 грн.

ТОВ «Пафіс» зазначає, що наведені обставини підтверджуються актами звірки взаєморозрахунків № АСВ-00048 від 31.12.2023 року та № АСВ-00048 від 31.12.2023 року, які підписані ТОВ «Пафіс» та ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина», а також реєстрами платіжних доручень за договорами поруки від 02.02.2009 № П-02/3181 та № П-02/3124.

Суд зауважує, що, як зазначив у своєму повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог розпорядник майна ПАТ «НПК-Галичина», договори поруки від 02.02.2009 № П-02/3181 та № П-02/3124, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пафіс» (поручитель) та Відкритим акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (боржник), та якими заявник теж обґрунтовує свої грошові вимоги, протирічать положенням законодавства, оскільки аналіз статей 553-554 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку, що договір поруки укладається між кредитором та поручителем, а не між поручителем та боржником.

Крім того, суд зазначає, що вказані акти звірки розрахунків та реєстри платіжний доручень не є первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам закону щодо підтвердження здійснення господарської операції та/чи розрахунків.

Згідно із п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5 Положення).

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

Також суд звертає увагу на те, що реєстри платіжних доручень, які надані заявником, взагалі не є документом бухгалтерського обліку та/чи фінансової звітності, та, крім того, не підписані жодним чином, лише зазначено у кінці цих реєстрів посаду директора ТОВ «Пафіс» та його прізвище. Разом з тим, такі реєстри складені іноземною (російською) мовою (до матеріалів заяви про грошові вимоги до боржника не додано нотаріально засвідченого перекладу зазначених документів на українську мову).

Отже, підсумовуючи викладене, суд не може вважати належними та допустимими в розумінні господарського судочинства доказами вказані вище документи, які долучені заявником до заяви про грошові вимоги до боржника.

Таким чином, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» до боржника в сумі 249691623,26 грн є недоведеними, документально не підтвердженими та не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина».

Крім того, слід зазначити, що і розпорядником майна, і ПАТ «Укрнафта» вказано про сплив позовної давності щодо заявлених ТОВ «Пафіс» вимог до ПАТ «НПК-Галичина», оскільки право вимоги у заявника виникло у 2009 році, а з заявою про кредиторські вимоги ТОВ «Пафіс» звернулося до господарського суду у січні 2024 року, тобто через 15 років після настання строку виконання зобов`язань, а відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відхилення кредиторських грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» до боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» в сумі 249691623,26 грн заборгованості.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пафіс» (ідентифікаційний код 33668302) до боржника Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ідентифікаційний код 00152388) в сумі 249691623,26 грн відхилити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 07.10.2024.

Суддя Артимович В.М.